![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Петра Курінного (1852–1931), українського адвоката, громадського і кооперативного діяча, у 1919 р. – мешканця Умані:
О 6 годині ранку мене розбудив І. В. Загорний. Скаржиться, що цієї ночі прийшли до нього о 12 годині троє червоноармійців і вчинили грабіж. Взяли 2 пальта, піджак, 1.000 рублів готівкою, ще деякі речі забрали з собою. Просить захисту «Комітету».
Іду на засідання «Комітету». Зібрались, але ніяких рішень не ухвалили. Немає такої влади, до якої можливе звернення. З вокзалу крокує робітник і розповідає про більшовиків: «Вони масу награбованих речей відвозять у вагонах до Росії. Цілі потяги з багатством. А Україна бідніє та розоряється».
Іду в місто. На мене напали 3 нетверезі червоноармійці та запитують: «Ти єврей чи росіянин?». Відповідаю: «Росіянин». А вони мені: Скажи «тпру». І я змушений був сказати «тпру» та отримав відповідь: «А, ну іди собі!». На вулицях нетверезі червоноармійці лаються, б’ються, співають, танцюють, чіпляються до перехожих, а публіка зі страху розбігається...
Ілюстрація: члени більшовицького реквізиційного загону «боротьби з мішечництвом», Умань, 1920 р. Фото зі спільноти «Пустощі східноєвропейської Кліо».
