assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Юрія Тищенка (1880–1953), українського публіциста, письменника і видавця, у 1924 р. – мешканця Праги:

Щойно повернувся від Антоновича з Збрацлаву. Діти його були дуже раді моєму приїздові. Ляля щебече невірчиво і всьому, що я розповідаю, заперечує, коли ж я кажу, що не буду розповідати – прохає говорити й розповідати далі. Мурик ще не позбавився большевитських звичок. Хлопець дуже здібний і гострий. Марко до всього відноситься з філософічним спокоєм. Осушили з Мухою малу фляшчину. По обіді були на льоду. Мене таки кинула лиха година. Впав на льоду і розбив собі брову та набив ґулю. День проте пройшов досить добре.

(Ольга Мельник, “Щоденник Юрія Тищенка (Сірого) (1919–1924 роки)”, Український археографічний щорічник 12 (2007): 636–637)


assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Олекси Грищенка (1883–1977), українського художника і мистецтвознавця, у 1920 р. – мешканця Константинополя:

«Я під зливою», як кажуть моряки. Віддавна споживаю тільки цибулю. Носив для обміну свічку.

Гину з голоду, будьте так добрі, дайте кусень хліба за цю свічку. – Але пекар, який саме витягав з печі пахучі хліби, відповів:

– Ми маємо електрику, і свічка нам непотрібна.

Чи це був якийсь осоружний грек, чи вірменин? Не знаю. Я жлуктав мою цибулю і скоринку копченого сала. Воно валялося на дні моєї валізки.

У кухні, де вірменин ладнає свій казанок і видає вар, усі знервовані і, одночасно, похнюплені. У Таганрозі все покінчено... Большевики зближаються до Новоросійська. Американці відкривають для росіян кантину.

У півприсмерку світанку, наповненого задушним димом, бліді й виголоднілі обличчя беззахисних людей запалюються надією. Маляр С... гаряче проповідує братерство. Якийсь погано виголений вірменин (з турецької Вірменії) підтримує кожну фразу постійним «звичайно». Сторож Ґрункін, схудлий жид походженням з далекого Гомеля, кидає підлесливо в юрбу:

– Мось’є має рацію.

Мовчки всі погоджуються, з серцем, повним сумних думок. Одна глуха старенька, що прийшла з святого гробу з Палестини, робить знак хреста...

(Олекса Грищенко, Мої роки в Царгороді 1919–1920–1921 (Мюнхен; Париж: Дніпрова хвиля, 1961), с. 54–55)


Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 7th, 2025 08:20 am
Powered by Dreamwidth Studios