assassins_cloak | Entries tagged with 1858

Зі щоденника Тараса Шевченка (1814–1861), українського поета, письменника, художника та діяча національного руху, який у січні 1858 р. перебував у Нижньому Новгороді:

Цілий день присвятив писанню листів. Обов’язок нудний, але неминучий. Написав півтузіня посланій, між іншим і авторові «Семейной Хроники», який передав мені через Михайла Семеновича примірник своєї чарівної «Хроники». Кулішеві з листом послав свої «Неофіти». Цікаво мені знати його думку про цей мій новий твір.

У восьмій годині ввечері вирядив свого господаря Овсянникова до Петербурґу і пішов на масковий баль до Варєнцова, директора театру, і там познайомився з лікарем Рейковським, ученою і дуже цікавою людиною.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Тарас Шевченко, Твори, Т. IX, Журнал (Щоденні записки), переклад з російської Леоніда Білецького (Чікаґо: Видавництво Миколи Денисюка, 1960), с. 189)

Зі щоденника Тараса Шевченка (1814–1861), українського поета, письменника, художника та діяча національного руху, який у травні 1858 р. перебував у Санкт-Петербурзі:

Був у Ф. І. Йордана. Який послужливий, милий чоловік та маляр, та ще й живий чоловік, що серед граверів дуже рідко трапляється. Він мені протягом години [показав] усі найновіші способи ритування акватінта. Висловив бажання допомогти мені всім, що буде від нього залежати. Я розпрощався з ним – наполовину як майбутній гравер.

Від Йордана зайшов на деякий час до графині Н[астасії] І[ванівни], а від неї перейшов до гравера й друкаря Служинського, теж щоб повчитися. Застав його при обіді, і про справу не було й мови. Зайшов до давніх друзів – Уварових, з наміром у них пообідати. Старий Уваров сказав мені, що сопутник мій від Астрахані до Нижнього О. О. Сапожніков – тут, і завтра виїздить до Москви. Я поспішився до нього, застав його вдома, але він мене не прийняв через спішний обід. Це мене трохи законфузило, і я обтрусив порох від ніг своїх та по дорозі зайшов до чернігівського земляка свого М. І. Петрова, де й пообідав розперезано.

Увечері поїхали з Семеном до графині Н. І., де й пробули до білого дня.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Тарас Шевченко, Твори, Т. IX, Журнал (Щоденні записки), переклад з російської Леоніда Білецького (Чікаґо: Видавництво Миколи Денисюка, 1960), с. 238–239)

Зі щоденника Тараса Шевченка (1814–1861), українського поета, письменника, художника та діяча національного руху, який у лютому 1858 р. перебував у Нижньому Новгороді:

Відіславши на пошту листи до Кухаренка та Аксакова, я зайшов до собору послухати архієрейського хору. Дивно! Чи це з незвички, чи воно так справді є (останнє правдивіше), – в архиєрейській службі Божій з її обстановою, та взагалі в декорації, я побачив щось тібетське або японське. І підчас цієї лялькової комедії читають Євангелію. Найпідліша суперечність!

Нерукотворний потворний образ, якого копія мене колись перелякала в церкві св. Юрія. Оригінал цієї індійської бридоти знаходиться в соборі і має славу, як старовина. Його переніс із Суздаля князь Костянтин Васильович 1351 року. Дуже можливо, що це оригінальна візантійська потвора.

Увечері в театрі були живі картини, на які я не ходив дивитись, не зважаючи навіть на те, що в них брала участь моя незрівняна. Я боявся побачити в цих картинах візантійський стиль. Побоювання мої мали підстави: п. Майоров нічогісінько в цій простій справі не тямить. У театральній кав’ярні, або, як її тут називають, у шинку – зустрів старого Піунова, якому, як він мені сказав, дуже б хотілось, щоб його Катя тої неділі що-небудь прочитала на сцені. Я обіцяв понишпорити в російській поезії. Понишпорив. І мій вибір упав на останню сцену з «Фавста» Гете в перекладі Губера. Вона прочитає добре, тільки треба буде її одягнути відповідно до місця й часу. Шкода, що нема під руками Ретша. Та чи дістану ще й книгу Губера в цьому затхлому місті?

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Тарас Шевченко, Твори, Т. IX, Журнал (Щоденні записки), переклад з російської Леоніда Білецького (Чікаґо: Видавництво Миколи Денисюка, 1960), с. 205–206)

Круневич, вертаючись із заслання (з берегів Сир-Дар'ї) до рідного краю, довідався випадково про моє перебування в Нижньому і сьогодні завітав до мене. Між багатьма нецікавими степовими новинами він розповів огидно-цікаву новину. Нешлюбний син гнилого сатрапа Перовського власними руками зарізав свого денщика, за що його тільки здеградували в солдати, але нікчемна душа [не видержала] й цієї всемилостивішої кари: він скоро помер чи отруївся. Туди й дорога. Виходить, яблуко недалеко від яблуні впало. Мати цього легкодухого тигреняти – жінка якогось паршивого барона Зальца і куплена повія розтлінного сатрапа Перовського. Раз, вибираючись до Служби Божої, розсердилась за щось на покоївку та й тріснула її праскою по голові. Покоївку поховали, та на тому й покінчив справу всемогутній сатрап. Ой, Миколо, Миколо! Які ж хвацькі були в тебе поплічники! Який пан, такий і жупан.

S	M	T	W	T	F	S
				1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31

Плащ убивці

Entries tagged with 1858

Епізод 382: Тарас Шевченко, 16 січня 1858 року

Епізод 137: Тарас Шевченко, 16 травня 1858 року

Епізод 59: Тарас Шевченко, 28 лютого 1858 року

Епізод 19: Тарас Шевченко, 19 січня 1858 року

Profile

May 2025

Syndicate

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags