![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Марії Ґаклік (1912–1988), польської журналістки і вчительки, у 1939 р. – мешканки Львова:
Нібито Гітлер сам виїхав на фронт і огризається, що або переможе, або загине. Не бажаю йому ні першого, ні другого; хочу тільки колись розглядати його за квиток, куплений за польську або французьку валюту. Була в персональному бюро на вул. Вулецькій. Віддала для підтвердження робоче посвідчення батька. Підбадьорювала «чергу» під дверима. Траст відчинив свої двері на Ринку. Перемалювала таблицю з назвами вулиць і номерами будинків. Сортувала свої папери. Ґ[орґонова] заплатила Янові за перенесення пакунка і телячий холодець 4 руб. Лянґнер каже, що вчителі не отримають платні за час канікул і що їх вивозитимуть до дитячих таборів углиб Росії. Ґ[орґонова] страшно стурбована.
(Maria Gaklik, Dziennik. Lwów 12 października 1939 – 13 września 1940, wstęp i redakcja Monika Kała (Wrocław: Instytut Pamięci Narodowej, 2002), s. 34. Переклад з польської)
Ілюстрація: панорама Львова з вежі Ратуші в роки Другої світової війни.
