assassins_cloak | Entries tagged with шпеєр

Зі щоденника Альберта Шпеєра (1905–1981), німецького архітектора, рейхсміністра озброєнь і військового виробництва, у 1959 р. – в'язня тюрми Шпандау в Західному Берліні:

Сьогодні вперше косив новою газонокосаркою. Опір цієї машини, як я підрахував, відповідає перепаду висоти в чотириста метрів. Іншими словами, це ніби як я піднявся на гору середньої висоти у Шварцвальді. Насправді я викосив чотири тисячі квадратних метрів.

Ширах майже перестав працювати в саді. Також він не проявляє жодного бажання розширити свій власний крихітний садочок. Усе частіше й частіше він безцільно тиняється довкола, але високо піднявши голову і помахуючи тростиною – такий собі елегантний курортник, що прогулюється парком, в якому підтримую лад я, садівник. Він стає усамітненим і дивакуватим.

(Albert Speer, Spandau. The Secret Diaries, translated from the German by Richard Winston and Clara Winston (New York; Tokio: Ishi Press, 2010), p. 336. Переклад з англійської)

Ілюстрація: в'язниця Шпандау в Західному Берліні, фото 1951 р.

Зі щоденника Альберта Шпеєра (1905–1981), німецького архітектора, рейхсміністра озброєнь і військового виробництва, у 1962 р. – в'язня тюрми Шпандау в Західному Берліні:

Кілька днів тому я порекомендував Карґіну [радянському охоронцю в’язниці] роман Дудінцева «Не хлібом єдиним». Лише сьогодні я прочитав у епілозі, що книгу недавно заборонили в Радянському Союзі. Я виправив свій недогляд і сказав Карґіну: «Будь ласка, не брати Дудінцева в бібліотеці», – мимоволі заговоривши німецькою з російськими помилками, – «У Москві велике обговорення. Результат: книга недобра».

Я міг явно побачити, як моя турбота справила враження на Карґіна. Він зробив мимовільний жест, наче хотів потиснути мені руку, але в останній момент стримався. Зворушений, він сказав: «Дуже, дуже дякую. Якщо книга недобра, читати недобре». Він похитав головою і швидко вийшов.

(Albert Speer, Spandau. The Secret Diaries, translated from the German by Richard Winston and Clara Winston (New York; Tokio: Ishi Press, 2010), p. 381. Переклад з англійської)

Зі щоденника Альберта Шпеєра (1905–1981), німецького архітектора, рейхсміністра озброєнь і військового виробництва, у 1949 р. – в'язня тюрми Шпандау, розташованої в британському секторі окупації Берліна:

Російський місяць. Пісний час. Зранку – третина літра густої ячмінної юшки, кава з цикорію, кілька шматків хліба; вдень – кислуватий рідкий суп і така ж кількість хліба; ввечері – картопляне пюре, неїстівне м’ясо, крихітний шматочок масла і знову хліб. Так триває день за днем без найменших змін. Коли я нарікаю на одноманітне харчування, охоронець говорить мені: «В Москві споряджали експедицію на Крайню Північ. У переліку дозволених речей був грамофон і п’ятдесят платівок. Коли дослідники вирішили послухати музику у своєму наметі, виявилося, що їм прислали п’ятдесят примірників однієї й тієї самої платівки».

(Albert Speer, Spandau. The Secret Diaries, translated from the German by Richard Winston and Clara Winston (New York; Tokio: Ishi Press, 2010), p. 128–129. Переклад з англійської)

Зі щоденника Альберта Шпеєра (1905–1981), німецького архітектора, рейхсміністра озброєнь і військового виробництва, у 1955 р. – в'язня тюрми Шпандау в Західному Берліні:

«Ви знаєте, який сьогодні день?» – спитав мене кремезний Ростлем [американський охоронець в’язниці].

«Так, двадцяте», – відповів я, нічого не підозрюючи.

Він кинув на мене підбадьорюючий погляд, наче приготував мені сюрприз: «Сьогодні якийсь особливий день?».

Я далі не міг зрозуміти. Нарешті я сказав: «О, справді, британський директор обіцяв зателефонувати».

На цьому Ростлем майже втратив самовладання. «Не клейте дурня! – гаркнув він на мене. – Ви прекрасно знаєте, про що я».

Тільки тоді до мене дійшло. Але що б я не сказав, він би все одно не повірив, що я забув про десяту річницю останнього дня народження Гітлера. Взагалі, коли я обміркував це, воно мені теж здається дивним. Не можу пояснити, чому ця дата вилетіла у мене з голови. Ба більше, мені навіть нецікаво, чому це сталося.

Хіба зовсім недавно – наприклад, під час церемонного святкування дня народження Гітлера в 1939-му – хтось з нас міг уявити, що через деякий час між двома високопоставленими гостями відбудеться така сцена? Гесс витягує кілок з Редерової грядки з помідорами, щоб використати його замість спинки для своєї лавки. Редер це бачить і, розмахуючи тростиною, налітає на зануреного в роздуми Гесса і починає лаяти його. Гесс говорить іронічно-втішаючим тоном: «Мій дорогий герре Редер, ваш тюремний психоз відразу пройде, щойно вас звільнять».

Редер шаленіє ще більше: «Мій пройде, а ваш – ні! Ви завжди будете психом».

(Albert Speer, Spandau. The Secret Diaries, translated from the German by Richard Winston and Clara Winston (New York; Tokio: Ishi Press, 2010), p. 268–269. Переклад з англійської)

Зі щоденника Альберта Шпеєра (1905–1981), німецького архітектора, рейхсміністра озброєнь і військового виробництва, у 1948 р. – в'язня тюрми Шпандау, розташованої в британському секторі окупації Берліна:

Кілька днів не писав. Почуваю себе невпевнено і виснажено. Тому я дуже радий, що сьогодні відновилися садові роботи. Трава зеленіє, завезли гній і добрива, цвірінькають горобці. Я поринув у роботу, щойно нас вивели в сад цього ранку.

На іншому боці Нойрат і Дьоніц посадили перші грядки, Редер висипав добрива, Ширах розрівняв їх граблями. Гесс, як завжди, бездіяльно сидів на лавці. Функ залишився в ліжку через хворобу. Я почав збирати граблями листя з квіткових клумб. Із землі звідусіль поліз перший бур’ян. Я відносив листя до вогнища. Лонґ, Хокер і Дакерман тим часом палили траву. Редер, використовуючи лійку як відро, носив добрива з підвалу; Ширах завантажував їх на тачку і відвозив на велике поле.

Через годину Дьоніц перестав працювати. Він сів на лавку, притулившись спиною до горіхового дерева, і завів довгу розмову з Дакерманом. Я теж швидко втомився і просто прогулювався довкола. В ході цього я відвідав Гесса на його лавці. Його мучив біль. «Сьогодні не маєте настрою поговорити?» Гесс мовчки похитав головою.

(Albert Speer, Spandau. The Secret Diaries, translated from the German by Richard Winston and Clara Winston (New York; Tokyo: Ishi Press, 2010), p. 92–93. Переклад з англійської)