assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Віктора Приходька (1886–1982), українського правника, громадського і політичного діяча, у 1947 р. – переміщеної особи в Реґенсбурґу:

Сьогодні накупив українських часописів і оце майже дві години переглядав їх. Маса усякого матеріялу. Усього і не перекажеш. Передовсім, кожна газета – досить велике простирадло, редаговані усі непогано і матеріял в часописах різноманітний. Сьогодні переглядав «Українську Трибуну» (Мюнхен), «Українські Вісті» (Ульм), «Наше Життя» (Ауґсбурґ) і «Неділю» (Ашафенбурґ). Між всіма газетами найбільш шкутильгає «Неділя», а це тому, що друкується вона на половину латинкою. Читати українські слова латинкою – дуже неприємний процес, і чоловіка бере злість. Крім того, «східняки», що не знають латинки, – взагалі її не можуть читати. А це – шкода, бо газета редагується теж непогано. Причина, що газета не набирається кирилицею, а латинкою – суто технічна: нема українського лінотиписта. Редактором «Неділі» є холмщак Которович – людина ділова і зручна, і дивно, що він такий довгий час нікого не може знайти і взагалі це питання уреґулювати.

Українські часописи повідомляють про приїзд до Европи ще одного канадійця о. Савчука, що є Заступником Голови (себто о. Кушніра) Канадійського Українського Комітету – (теж КУК, тільки Канадійський). О. Савчук – є православний священник, він об’їздить табори, знайомиться з нашим побутом та інформує нашу еміґрацію про її майбутнє. З його слів виходить, що уже декілька держав виявили готовність нас приймати, одначе, о. Савчук зазначає, що так скоро і гарно усе не станеться...

Інша новина, що в нашу, Американську, зону приїхав з Австрійської зони театральний ансамбль Йосипа Гірняка. Сам Гірняк працював у совєтах, в совєтській Україні, і є одним із кращих режисерів, що ведуть український театр в новому дусі і стилі. Як пише «Нове Життя», склад його трупи – переважно молодь. Виставляють вони різноманітний репертуар: «Блакитна авантура», драма «Мати і Я» (за Хвильовим), «Сон Української Ночі», «Слуга Двох Панів» і «Гайдамаки». Газета дуже хвалить виконання. Не виключно, що й трошки «в піку» Блавацькому, бо Блавацький, як відомо, був Комендантом табору в Ауґсбурзі саме тоді, коли було доконано насильство над «Нашим Життям» і окуповано редакцію. У всякому разі, безсумнівно, що Гірняк зі своєю трупою побуває і в Реґенсбурзі. Наш доцент Г. В. Денисенко має значну рацію, коли жартом говорить, що Ді-Пі вимагають двох речей: «приділу» (харчів) і «зрелищ». Справді, всі імпрези в наших таборах бувають переповнені, хоч ціни листків не такі дешеві – 4–6 марок німецьких, а Ді-Пі не мають грошей!..

Німецькі чинники все продовжують нападати на Ді-Пі, обвинувачуючи їх в тім, що нічого не роблять, даремно їдять хліб, а, головне, чинять всякі розбишацтва, злочини і крадіжі. Мовляв, ¾ злочинів у Німеччині доконують Ді-Пі. З цього приводу забрав голос також представник 3-ї Американської Армії, яка, властиво, опікується Ді-Пі. Отже, він зазначив, що, по-перше, злочини, які доконують Ді-Пі, переважно дрібні і маловажні, а, по-друге, в половині випадків, які приписувалися Ді-Пі, діяли німці, тільки видаючи себе за Ді-Пі! Отже – німці здорово оскандалились! У всякому разі, з огляду на такі напади, Ді-Пі мусять триматись зразково, а, крім того, наші офіційні чинники мусять відразу ж і в коріні такі напади спростовувати...

(Віктор Приходько, Великий Ісход: уривки зі щоденника (роки 1945, 1946, 1947, 1948) (Львів: Растр-7, 2020), с. 436–437)

assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Ольги Кобилянської (1863–1942), української письменниці, у 1887 р. – мешканки Кимполунга, тепер Румунія:

Страшно. Ґеня стане жертвою жахливої хвороби, вона втратить ніс, і немає ніякого порятунку. Коли думаю про неї і бідного Юля, про всі наслідки цього нещастя – мені стає холодно. Нас будуть цуратися, як зарази. О Боже! Яку репутацію будемо всі мати? Ми ж не винні. Ґеня стала жертвою халтури Окуневських.

Юлько має намір одружитися з Вандою Добжанською. Це моє любе бажання. Я знаю: вони будуть боятися дати її йому, бо його сестра страждає такою тяжкою хворобою. З яким обличчям поїду я до них, і що подумає Серглер? Все, все зруйновано через Ґеню. Дивно, Ґеня була часто причиною прикростей для мене і Юлька, часто мали ми безповоротну шкоду через неї. Я зі спокійним серцем бажаю їй смерті, бо для неї, бідної, ніколи вже не буде бити година щастя.

Всі мої найкращі подруги поїхали на бал і розважання – Ванда, Зося, Ґуста й інші – тільки я, я сама сиджу і прислуховуюсь, гірко усміхаючись, до голосу моєї душі, яка прагне свого права. Не можна не звертати уваги на молодість і її геть відкинути. Сиджу сама, тупію у щоденних турботах, клопотах, моя молодосте, ти чудово для мене проминула.

Ви дивуєтесь, що моє обличчя втомлене? Я ще ніколи не була у великім елегантнім товаристві, ніколи не розважалася, як інші в моєму віці, а мені вже двадцять два роки. Від цього часу все йде униз. Хто винен, що моя молодість минула смертно? Чи сміятися мені, чи плакати? Ні, я радію тільки спанню, я втомлена самотністю.

(Ольга Кобилянська, Зібрання творів, Т. 9, Щоденники. Публіцистика. Критика. Спогади. Автобіографії, упорядник Володимир Антофійчук, переклад з німецької Ельпідефора Панчука (Чернівці: Букрек, 2022), с. 183–184)



 

Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

June 2025

S M T W T F S
1 234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 2nd, 2025 11:49 pm
Powered by Dreamwidth Studios