Зі щоденника Альберта Шпеєра (1905–1981), німецького архітектора, рейхсміністра озброєнь і військового виробництва, у 1955 р. – в'язня тюрми Шпандау в Західному Берліні:
«Ви знаєте, який сьогодні день?» – спитав мене кремезний Ростлем [американський охоронець в’язниці].
«Так, двадцяте», – відповів я, нічого не підозрюючи.
Він кинув на мене підбадьорюючий погляд, наче приготував мені сюрприз: «Сьогодні якийсь особливий день?».
Я далі не міг зрозуміти. Нарешті я сказав: «О, справді, британський директор обіцяв зателефонувати».
На цьому Ростлем майже втратив самовладання. «Не клейте дурня! – гаркнув він на мене. – Ви прекрасно знаєте, про що я».
Тільки тоді до мене дійшло. Але що б я не сказав, він би все одно не повірив, що я забув про десяту річницю останнього дня народження Гітлера. Взагалі, коли я обміркував це, воно мені теж здається дивним. Не можу пояснити, чому ця дата вилетіла у мене з голови. Ба більше, мені навіть нецікаво, чому це сталося.
Хіба зовсім недавно – наприклад, під час церемонного святкування дня народження Гітлера в 1939-му – хтось з нас міг уявити, що через деякий час між двома високопоставленими гостями відбудеться така сцена? Гесс витягує кілок з Редерової грядки з помідорами, щоб використати його замість спинки для своєї лавки. Редер це бачить і, розмахуючи тростиною, налітає на зануреного в роздуми Гесса і починає лаяти його. Гесс говорить іронічно-втішаючим тоном: «Мій дорогий герре Редер, ваш тюремний психоз відразу пройде, щойно вас звільнять».
Редер шаленіє ще більше: «Мій пройде, а ваш – ні! Ви завжди будете психом».
(Albert Speer, Spandau. The Secret Diaries, translated from the German by Richard Winston and Clara Winston (New York; Tokio: Ishi Press, 2010), p. 268–269. Переклад з англійської)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
