assassins_cloak | Entries tagged with вулф

Зі щоденника Вірджинії Вулф (1882–1941), англійської письменниці:

Ці десять хвилин украдено у «Молль Флендерс», яку я не дочитала вчора відповідно до свого розкладу, поступившись бажанню припинити читання і поїхати до Лондона. Зате я побачила Лондон очима Дефо, зокрема краєвид на білі міські церкви та палаци з мосту Ганґерфорд. Я глянула його очима на літніх жінок, які продають сірники; а обірвана дівчина, яка пленталася тротуаром через Сент-Джеймс-Сквер, наче зійшла зі сторінок «Роксани» чи «Молль Флендерс». Так, він справді видатний письменник, якщо справив на мене враження через 200 років. Видатний письменник – а Форстер ніколи не читав його книг! Я зустріла Форстера біля бібліотеки, коли він звідти виходив. Ми дуже сердечно обмінялися рукостисканням; і все ж я завжди відчувала, що він делікатно уникає мене як жінки, як розумної жінки, як сучасної жінки. Відчуваючи це, я звеліла йому прочитати Дефо, залишила його, пішла й дорогою купила в Бікерс ще один том Дефо.

(Virginia Woolf, A Writer’s Diary: Being Extracts from the Diary of Virginia Woolf, edited by Leonard Woolf (London: The Hogarth Press, 1953), p. 11–12. Переклад з англійської)

Зі щоденника Вірджинії Вулф (1882–1941), англійської письменниці:

Зараз 10:30 ранку четверга, 15 листопада, я беруся перечитувати і переписувати «Парґітерів»: жахливий момент.

12:45. Гаразд, цей моторошний стрибок зроблено, і я почала переписувати «П-в». Боже, Боже! Десять сторінок щодня протягом 90 днів. Три місяці. Цю річ слід зменшити, кожна сцена має бути сценою: більш драматичною, контрастною, в кожній має домінувати щось одне, деякі треба узагальнити. В будь-якому разі, це вивільняє звичний потік і підтверджує, що лише творення може надати йому пропорції: тепер до дідька неприємно, як я це бачу – стискати надмірний обсяг – я знову використовую свої здібності, і всі мухи та блохи забуваються.

До речі: я у відчаї від того, наскільки погана книга; не можу збагнути, як я взагалі могла таке написати – ще й з таким захопленням; це вчора; сьогодні я знову думаю, що вона добра. До речі, як порада іншим Вірджиніям з іншими книгами: так воно буває, вгору-вниз, вгору-вниз, і лише Бог знає істину.

(Virginia Woolf, A Writer’s Diary: Being Extracts from the Diary of Virginia Woolf, edited by Leonard Woolf (London: The Hogarth Press, 1953), p. 232. Переклад з англійської)

Ілюстрація: портрет Вірджинії Вулф роботи Роджера Фрая, бл. 1917.

Зі щоденника Вірджинії Вулф (1882–1941), англійської письменниці:

Книга вийшла [роман «До маяка»]. Ми продали (думаю) 1690 примірників до публікації – вдвічі більше, ніж «Делловей». Пишу, однак, під тінню грозової хмари рецензії в «The Times Lit. Sup.», яка є точною копією рецензії на «К. Дж.» [«Кімнату Джейкоба»] і «Місіс Делловей» – джентльменською, доброзичливою, сором’язливою, хвалить за красу, сумнівається в персонажах і залишає мене в помірній депресії. Я стурбована через «Час минає» [другу частину роману «До маяка»]. Думаю, що весь твір можуть оголосити м’яким, поверховим, безбарвним і сентиментальним. Хоча, якщо чесно, я не дуже переймаюся; хочу, щоб мене залишили на самоті в роздумах.

(Virginia Woolf, A Writer’s Diary: Being Extracts from the Diary of Virginia Woolf, edited by Leonard Woolf (London: The Hogarth Press, 1953), p. 106–107. Переклад з англійської)

Плащ убивці

Entries tagged with вулф

Епізод 468: Вірджинія Вулф, 12 квітня 1919 року

Епізод 319: Вірджинія Вулф, 14 листопада 1934 року

Епізод 126: Вірджинія Вулф, 5 травня 1927 року

Profile

July 2025

Syndicate

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags