Епізод 468: Вірджинія Вулф, 12 квітня 1919 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Вірджинії Вулф (1882–1941), англійської письменниці:

Ці десять хвилин украдено у «Молль Флендерс», яку я не дочитала вчора відповідно до свого розкладу, поступившись бажанню припинити читання і поїхати до Лондона. Зате я побачила Лондон очима Дефо, зокрема краєвид на білі міські церкви та палаци з мосту Ганґерфорд. Я глянула його очима на літніх жінок, які продають сірники; а обірвана дівчина, яка пленталася тротуаром через Сент-Джеймс-Сквер, наче зійшла зі сторінок «Роксани» чи «Молль Флендерс». Так, він справді видатний письменник, якщо справив на мене враження через 200 років. Видатний письменник – а Форстер ніколи не читав його книг! Я зустріла Форстера біля бібліотеки, коли він звідти виходив. Ми дуже сердечно обмінялися рукостисканням; і все ж я завжди відчувала, що він делікатно уникає мене як жінки, як розумної жінки, як сучасної жінки. Відчуваючи це, я звеліла йому прочитати Дефо, залишила його, пішла й дорогою купила в Бікерс ще один том Дефо.

(Virginia Woolf, A Writer’s Diary: Being Extracts from the Diary of Virginia Woolf, edited by Leonard Woolf (London: The Hogarth Press, 1953), p. 11–12. Переклад з англійської)

Comments

[paserbyp]

Щоденник письменниці розкриває миттєві враження від Вірджинії Вулф і має важливе значення для розуміння її методів письма та того, як процес її мислення вплинув на її життя та стосунки. Лише коли були опубліковані повні «Щоденники» Вулф, вони були визнані її літературними шедеврами разом із її листами як супутником. Вірджинія Вулф вела свої щоденники з 1915 року до своєї смерті в 1941 році. Її чоловік, Леонард Вулф, зазначає у своїй передмові, що її «щоденник протягом 27 років містить послідовний запис про те, що вона робила, про людей, яких вона бачила, і зокрема про те, що вона думала про цих людей, про себе, про життя та про книги, які вона писала або сподівалася написати». Леонард Вулф опублікував уривок із щоденників своєї дружини з 1918 по 1941 рік, включаючи кожне посилання в щоденниках його дружини на її власні записи. Опублікована книга «проливає світло на наміри, об’єкти та методи Вірджинії Вулф як письменниці. Вона дає незвичайну психологічну картину художнього виробництва зсередини.