assassins_cloak | Entries tagged with 1832

Зі щоденника Вікторії (1819–1901), у 1832 р. – принцеси Кентської, спадкоємиці британського королівського престолу:

Я прокинулася близько 8, а встала близько ½ до 9. Ми поснідали о 9 внизу. Потім я бавилась і робила інші речі. О 1 ми пообідали. Потім я грала на піаніно, незадовго перед 3 ми з Вікторією [Конрой] грали в більярд унизу, а потім пішли гуляти. Коли я прийшла додому, то спочатку працювала, а потім ми надували мильні бульбашки.

(The Girlhood of Queen Victoria: A Selection from Her Majesty’s Diaries Between the Years 1832 and 1840, edited by Viscount Esher, Vol. I (London: John Murray, 1912), p. 47–48. Переклад з англійської)

Ілюстрація: Джордж Гейтер, Портрет принцеси Вікторії зі спаніелем Дешем, 1833 р.

Зі щоденника Юліуша Словацького (1809–1849), польського поета і драматурга, у липні 1832 р. – мешканця Парижа:

Повертаюся з музичного вечора від панянок Пінар. Дуже добре там усі до мене ставляться. Я помітив, що присутні там панянки поглядали на мене з цікавістю, начебто попередньо їм хтось про мене щось говорив. Найбільше я розмовляв із Корою. Майже весь вечір ми сиділи осторонь від усього товариства, ближче до фортепіано... Під час однієї арії вона повернулася до мене і сказала: «Прийди в четвер». – «Чому в четвер?», – запитав я з цікавістю... Вона почервоніла і потім додала: «Я буду одна... Неллі їде на урок співу»; а потім запитала: «Прийдеш?». Мене так здивувало це рандеву, на яке відважилася молода дівчина, що я байдуже відповів: «Не знаю». Потім пообіцяв прийти... Коли я був у них востаннє, бідна дівчинка не хотіла мене поцілувати, і тепер про це шкодує... Я бачу, що про її кохання усі домашні і навіть сторонні знають...

Отримав листа від Зєнковіча; він закінчувався словами – «твій до смерті»... Ці слова, написані людиною, яка однією ногою стоїть у могилі, мене дуже зворушили...

Перед тим, як я мав піти на вечір, до мене з візитом прийшов Ломан.

(Повернення в минуле. (Фрагменти щоденника Юліуша Словацького 1817–1832, 1836–1837 рр.), переклали Аліна Шульган, Людмила Охоцька, Олена Гаськевич (Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014), с. 50)

Зі щоденника Шимона Конарського (1808–1839), польського військовика, діяча національного руху, в березні 1832 р. – емігранта у Франції:

Після кави вирушили в подорож до Селестá (Шлеттштадт), де нас зустріли улани кінної гвардії. Дав нам квиток на квартиру такий собі пан Шмідт, галантерейник, у якого ми по доброму обіді пили крайове ельзаське вино з одинадцятого року, назване вином комети, після чого пішли на каву, звідки обійшли вали й оглянули тутешні фортифікації, після чого пішли до «Café Italienne», бажаючи послухати музику тутешньої гвардії, яка завжди ходила під вікна майорів з почестями ніби для них. Після повернення по вечері, де знову сильно кружляв одинадцятий рік, зійшлося невелике товариство, в якому бавилися в ігри [...] Було це товариство нижчого класу, гра у фанти відбувалася переважно з поцілунками. Об одинадцятій пішли спати, господар, бачачи, що ми не збираємося спати разом в одному ліжку, поклав Косьоровського на ліжку дружини.

(Szymon Konarski, Dziennik z lat 1831–1834, przygotowali do druku Bolesław Łopuszański, Anatol Smirnow (Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973), s. 99. Переклад з польської)

S	M	T	W	T	F	S
1	2	3	4	5	6	7
8	9	10	11	12	13	14
15	16	17	18	19	20	21
22	23	24	25	26	27	28
29	30

Плащ убивці

Entries tagged with 1832

Епізод 261: Вікторія, 17 вересня 1832 року

Епізод 202: Юліуш Словацький, 20 липня 1832 року

Епізод 63: Шимон Конарський, 3 березня 1832 року

Profile

June 2025

Syndicate

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags