Зі щоденника Юліуша Словацького (1809–1849), польського поета і драматурга, у липні 1832 р. – мешканця Парижа:
Повертаюся з музичного вечора від панянок Пінар. Дуже добре там усі до мене ставляться. Я помітив, що присутні там панянки поглядали на мене з цікавістю, начебто попередньо їм хтось про мене щось говорив. Найбільше я розмовляв із Корою. Майже весь вечір ми сиділи осторонь від усього товариства, ближче до фортепіано... Під час однієї арії вона повернулася до мене і сказала: «Прийди в четвер». – «Чому в четвер?», – запитав я з цікавістю... Вона почервоніла і потім додала: «Я буду одна... Неллі їде на урок співу»; а потім запитала: «Прийдеш?». Мене так здивувало це рандеву, на яке відважилася молода дівчина, що я байдуже відповів: «Не знаю». Потім пообіцяв прийти... Коли я був у них востаннє, бідна дівчинка не хотіла мене поцілувати, і тепер про це шкодує... Я бачу, що про її кохання усі домашні і навіть сторонні знають...
Отримав листа від Зєнковіча; він закінчувався словами – «твій до смерті»... Ці слова, написані людиною, яка однією ногою стоїть у могилі, мене дуже зворушили...
Перед тим, як я мав піти на вечір, до мене з візитом прийшов Ломан.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
