![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Артура Конана Дойла (1859–1930), англійського письменника, у 1880 р. – корабельного лікаря на китобійному судні «Гоуп»:
Гарний день. Склянка досі дуже низько. Після сніданку сходив на берег з капітаном. Записували робітників із Шетланду. У маленькому офісі Тейта жахлива тиснява й черги. Прибули «Ян-Маєн» і «Віктор». Мюррей із «Навітряного» здається порядним хлопцем. Ми з капітаном [Ґреєм] уже виходили з офісу Тейта, коли до нас причепився п’яний шетландець. «Капітане, я (гик!) поїду з вами. Така ходка, капітане, якої у вас ще не було (гик!). Триста п’ятдесят тонн, сер, я приношу удачу». Ґрей звернув у комору, він здавався роздратованим. Я сказав: «Якщо хочете, я виведу його, капітане». Він відповів: «О, я знаю, лікарю, вам хотілося б надавати йому штурханів. Я б і сам йому надавав, але це не допоможе». Ми зачинили двері комори на замок, коли це раптом крізь димчате скло вікна у верхній частині дверей проступила примарна тінь долоні. Бах! Дзелень! У комору посипалися тріски й скалки, і ми побачили нашого невгамовного шетландця, який заглядав до нас із холу, з його порізаних рук лилася кров. «Дерево й метал не сховають вас від мене, капітане Ґрею. Я поїду». Увесь цей час капітан незворушно курив свою люльку й не відходив від каміну. Штурханами й стусанами цього чолов’ягу врешті випхали до в’язниці, хоча, думаю, лазарет був би для нього більш підходящим місцем. Якщо мені колись доводилося спостерігати DT [delirium tremens], то це було саме воно. Мав пообідати з Мюрреєм із «Навітряного» й Тейтом, поговорити про масонство, про китобійний промисел тощо. Сперечався з Мюрреєм щодо ефективності лікарських засобів. Було багато гарного вина. Приємно закінчив вечір у компанії капітана. До речі, сьогодні виявили ще одного «зайця», от жалюгідне створіння. Спершу капітан налякав його, оголосивши, що він мусить повернутися, але зрештою контракт таки підписали.
(Артур Конан Дойл, Небезпечна робота. Щоденник арктичних пригод: збірка, переклад з англійської Вікторії Зенгви (Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018), с. 231–232)
