assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Джорджа Орвелла (1903–1950), англійського письменника і журналіста, який на початку 1936 р. в ході підготовки книги «Дорогою до Віґан-Пірсу» здійснив мандрівку Йоркширом і Ланкаширом:

Газетні агенти [сусіди автора в орендованому помешканні у Віґані] досить жалюгідні. Робота, звичайно, важка. Я уявляю собі так, що «Джон Булль» наймає людей, які б’ються скільки снаги стане, сяк-так крутяться деякий час, потім звільняє їх, бере нових і т. д. Гадаю, вони заробляють на тиждень 2–3 фунти. Обидва сімейні, один з них – дідусь. Їм так сутужно з грішми, що вони не можуть сплачувати за пансіон, платять скількись там за кімнату; у них буфетик у кухні, дістають звідти хліб, пакетики маргарину та ін. і соромливо самі собі готують. На день їм призначають обійти певну кількість будинків, вони стукають у кожні двері й оформляють замовлення. Зараз провертають якусь аферу від «Джона Булля»: ти отримуєш «безплатно» чайний сервіз, якщо пошлеш талони на два шилінги й двадцять чотири купони. Попоївши, сідають заповнювати бланки на завтра; старший урешті засинає в кріслі з голосним хропінням.

Але дивуюся їхньому знанню умов життя робітничого класу. Можуть усе розповісти про житлові умови, комірне, про ставки, стан торгівлі та ін. в кожному місті Північної Англії.

(Джордж Орвелл, Щоденник, Кн. 1, переклав з англійської Володимир Верховень (Харків: Фоліо, 2023), с. 38–39)



assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Осипа Зінкевича (1925–2017), українського видавця, літературознавця, хіміка, у 1967 р. – мешканця Балтімора (США), директора видавництва «Смолоскип» та редактора однойменного журналу:

Збираю газети з України, цікавлюся рухом шістдесятників. Призбирав багато матеріалів, посортував і вирішив написати книжку про ті події. Писав кілька місяців ще минулого року. Перечитав рукопис і подумав: «Чи не зашкодить моя писанина тим в Україні?». Що робити, видавати книгу чи ні? Порадили мені звернутися до професора Григорія Костюка, одного з найбільших авторитетів у цій справі. Подзвонив, домовився, поїхав до нього і завіз йому рукопис. Розмовляли досить довго. Йому важко було зрозуміти, як це так, що я, за професією хімік, цікавлюся подіями в Україні. Пояснював, що хімія мене не цікавила і не цікавить, попав у хімію лише тому, що міг отримати стипендію на технічний фах. Залишив йому рукопис. А пізніше знову поїхав, знову мали довгу розмову. Він висловився за тим, щоб книжку видавати. Мав кілька зауважень до тексту. У книжці цитати лише з офіційних радянських публікацій, я нікому не приписую ані самостійництво, ані націоналізм. Ми обговорили справу назви книжки. Я запропонував, щоб книжку назвати «З ґенерації новаторів: Світличний і Дзюба». Він запропонував додати підзаголовок «У джерел модерної української критики». З таким заголовком і підзаголовком книжка видана, і сьогодні її привезли з Чикаґо, де надрукували цілий тираж.

(Осип Зінкевич, Щоденник. 1948–1949, 1967–1968, 1971–1976 (Київ: Смолоскип, 2016), с. 79–80)


Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 8 9 101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 11th, 2025 01:03 am
Powered by Dreamwidth Studios