assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Олександри Хмельковської (Добровольської) (1930–2016), української метеорологині, у січні 1948 р. – мешканки Черкас, учениці середньої школи:

Канікули минули не дуже весело: один лише раз була в кіно. То якось зайшли до мене наші десятикласники, навіть Альоша був. Ми покричали, в повному сенсі цього слова, у нас. А потім вирішили йти мандрувати. Була 9-та година вечора. Витягнули з дому Аллу і Нюру. Після цього вирішили послухати радіоприймач у Толі. Так, звичайно, і зробили. До 12-ої г. співали, танцювали в новому Толиному будинку.

Розпочалося друге півріччя. Для того, щоб ми, актив класу, краще займалися, нас викликали на педраду. Ну, я, як класорг, виступала першою. Поставила цілу низку вимог класу перед школою. Обіцяли виконати. Засідали до 5-ої години вечора. Просила, щоб для нас організували бесіди з фахівцями різних професій. Хоча одну таку я вже провела з Кларою. Вона радить поступати до Ленінградського хіміко-технологічного на лікеро-горілчаний. Але мені соромно чомусь іти в харчовий. Скажуть, через вигоду пішла. Та я й сама абсолютно жодної вигоди не хочу. От піду в метеорологічний. І нехай посилають на Нову Землю чи ще куди-небудь. На педраді питали, куди ми думаємо поступати. Я так і сказала. Сьогодні були ксм [комсомольські] збори. Ми хотіли з дівчатами головою обрати Альошу, а висунули мою кандидатуру, т. як у нього боліла голова (він поранений, контужений). Розбирали справу одного нашого комсомольця, Віктора Чабаненка. Іван Митрофанович висунув пропозицію виключити його з комсомолу. Всі інші, звісно, не хотіли вже висувати інші пропозиції. А я вирішила так (поки говорили ті, що виступали з цього питання), що виключити можна завжди, не пізно. Ми повинні його виховувати, а не викинути за борт нашого життя. Написала про це І. М. Він прочитав, посміхнувся (я, щоправда, просила його, щоб він не мав мій учинок за ліберальний) і взяв назад свою пропозицію. Віктору ухвалили винести строгу догану зі внесенням в особову справу. Це його виправить, я більше ніж впевнена. Завтра класні збори. Знову до 5-ої години будемо засідати. А післязавтра батьківські збори.

(Александра Хмельковская, «Хочется обнять весь мир». Дневник школьницы и студентки (Черкассы: Издатель Александр Третьяков, 2017), с. 63–64. Переклад з російської)

assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Льонґінаса Балюкявічюса (1925–1950), литовського учасника антирадянського Руху Опору, у січні 1949 р. – начальника відділу друку та пропаганди партизанського округу «Дайнава»:

Нарешті прибув і «спадкоємець» Карюнас. Він мусив довго «побути на постої» – почекати. У Білюнаса пробув більше тижня часу, тому що, коли загинув Банадас, не міг далі вирушати.

Через кілька днів з’явився і Капсас. Виявляється, він втратив листок із зашифрованим прізвищем і датою зустрічі, тож тепер примчав один...

Я дуже скучив за Ванаґасом. Я з ним краще спрацювався, ніж з іншими, і ми один одного добре знаємо. З Карюнасом поки що ні за яку роботу не бралися. Ну, хоч сьогодні почнемо розбиратися з нагородженнями.

Цей наш куточок лісу – справжній, як кажуть росіяни, «бандитський притон». Уже декілька днів у двох бункерах буває по 13–14 чоловік. Жодна людина не здогадується, що тут, під землею, так багато живих істот ворушиться. Дивно іноді буває, як подумаєш: от люди нагорі їздять, дрова рубають, і ні про що не здогадуються. Навколо нашого бункера справжній гармидер. Нещодавно майже цілі три дні селяни на стелі бункера різали дерева. Коли з колодами їхали через вхід, здавалося, що навіть вхід може провалитися.

У день «голосування» підняли нагору німецьку піхотну осколкову міну. Це для «товаришів». У себе в бункері маємо дві точно такі самі міни. Видається, що вони нас так дешево не візьмуть.

Останні дві ночі провели у гарячих дискусіях з різних питань. І чого ми тільки не торкалися – і релігії, і громадського життя, і закордонної політики, і соціальних проблем тощо. Звичайно, все перемішали з землею. Прийшли до висновку, що християнство з політикою Ватикану, як колись писав П. Якас, переживає трагедію. Особливо всі напали на «зматеріалілих» священиків, які турбуються більше про калитку з грошима, ніж про духовне... Ну, але про це наступного разу, тому що прийшли наші з лазні. Щоденник писати у присутності інших уникаю. Тоді якось не буваю відкритим сам з собою.

(Щоденник партизана Льонґінаса Балюкявічюса – Дзукаса: 23 червня 1948 р. – 6 червня 1949 р., упорядкування та передмова Альґіса Кашєти, переклад із литовської Василя Капкана (Львів: Кальварія, 2016), с. 74–75)


Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2025 05:22 am
Powered by Dreamwidth Studios