![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зі щоденника Льонґінаса Балюкявічюса (1925–1950), литовського учасника антирадянського Руху Опору, у січні 1949 р. – начальника відділу друку та пропаганди партизанського округу «Дайнава»:
Нарешті прибув і «спадкоємець» Карюнас. Він мусив довго «побути на постої» – почекати. У Білюнаса пробув більше тижня часу, тому що, коли загинув Банадас, не міг далі вирушати.
Через кілька днів з’явився і Капсас. Виявляється, він втратив листок із зашифрованим прізвищем і датою зустрічі, тож тепер примчав один...
Я дуже скучив за Ванаґасом. Я з ним краще спрацювався, ніж з іншими, і ми один одного добре знаємо. З Карюнасом поки що ні за яку роботу не бралися. Ну, хоч сьогодні почнемо розбиратися з нагородженнями.
Цей наш куточок лісу – справжній, як кажуть росіяни, «бандитський притон». Уже декілька днів у двох бункерах буває по 13–14 чоловік. Жодна людина не здогадується, що тут, під землею, так багато живих істот ворушиться. Дивно іноді буває, як подумаєш: от люди нагорі їздять, дрова рубають, і ні про що не здогадуються. Навколо нашого бункера справжній гармидер. Нещодавно майже цілі три дні селяни на стелі бункера різали дерева. Коли з колодами їхали через вхід, здавалося, що навіть вхід може провалитися.
У день «голосування» підняли нагору німецьку піхотну осколкову міну. Це для «товаришів». У себе в бункері маємо дві точно такі самі міни. Видається, що вони нас так дешево не візьмуть.
Останні дві ночі провели у гарячих дискусіях з різних питань. І чого ми тільки не торкалися – і релігії, і громадського життя, і закордонної політики, і соціальних проблем тощо. Звичайно, все перемішали з землею. Прийшли до висновку, що християнство з політикою Ватикану, як колись писав П. Якас, переживає трагедію. Особливо всі напали на «зматеріалілих» священиків, які турбуються більше про калитку з грошима, ніж про духовне... Ну, але про це наступного разу, тому що прийшли наші з лазні. Щоденник писати у присутності інших уникаю. Тоді якось не буваю відкритим сам з собою.
(Щоденник партизана Льонґінаса Балюкявічюса – Дзукаса: 23 червня 1948 р. – 6 червня 1949 р., упорядкування та передмова Альґіса Кашєти, переклад із литовської Василя Капкана (Львів: Кальварія, 2016), с. 74–75)
(Щоденник партизана Льонґінаса Балюкявічюса – Дзукаса: 23 червня 1948 р. – 6 червня 1949 р., упорядкування та передмова Альґіса Кашєти, переклад із литовської Василя Капкана (Львів: Кальварія, 2016), с. 74–75)
