Зі щоденника Вільяма Ширера (1904–1993), американського журналіста і письменника, у лютому 1940 р. – кореспондента Columbia Broadcasting System у Німеччині:
Три історії, які я мушу занотувати:
1. У Німеччині слухання іноземних радіостанцій – це серйозний кримінальний злочин. Нещодавно мати німецького льотчика отримала повідомлення від Люфтваффе, що її син зник безвісти і його слід вважати загиблим. Через кілька днів BBC у Лондоні, яке щотижня передає списки німецьких полонених, оголосило, що її син потрапив у полон. Наступного дня вона отримала вісім листів від друзів і знайомих, які чули, що її син живий і в полоні в Англії. Далі історія отримує огидне продовження. Мати донесла поліції на всіх вісьмох за те, що вони слухають англійське мовлення, і їх заарештували.
(Коли я намагався переповісти цю історію на радіо, нацистський цензор вирізав її на тій підставі, що американські слухачі не зрозуміють героїзму жінки, яка донесла на своїх вісьмох друзів!)
2. Батьків офіцера підводного човна офіційно сповістили про загибель їхнього сина. Човен не повернувся у визначений термін, і німецьке Адміралтейство визнало його втраченим. Батьки замовили заупокійну службу. Зранку перед службою зателефонував м’ясник і забажав сказати пару слів голові родини віч-на-віч. Потім прийшов бакалійник. Далі почали роїтися друзі. Всі вони чули в повідомленні BBC, що син був серед узятих у полон з підводного човна. Але як скасувати службу, не даючи владі знати, що хтось із близьких родини слухає іноземну станцію? Якщо батьки не скажуть, імовірно, їх самих заарештують. Провели сімейну нараду. Вирішили піти на службу. Коли вона закінчилася, присутні у скорботі зібралися в батьківському домі, де тим, хто ще не знав, розповіли правду, і всі відсвяткували з шампанським.
3. Велика німецька кінокомпанія, витративши кілька мільйонів марок, минулого літа закінчила фільм про подвиги німецького легіону «Кондор» в Іспанії. Це був суперфільм, що розповідав, як проливалася німецька кров у священній війні проти більшовизму в Іспанії. Гітлер, Ґьорінґ, Ґеббельс, Гіммлер бачили його і хвалили. Потім у серпні уклали нацистсько-радянський пакт. Зараз фільм лежить на полиці. Його ніколи не показували публічно.
(William L. Shirer, Berlin Diary. The Journal of a Foreign Correspondent 1934–1941 (New York: Alfred A. Knopf, 1941), p. 288–289. Переклад з англійської)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
