Епізод 419: Марія Вишневська, 22 лютого 1918 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Марії Вишневської (1901–1982), у 1918 р. – мешканки Харкова, учениці гімназії:

Так дивно, так дивно...

Говорила з В. Н.

– «А ви збираєтеся зайти до мене?»

– «Я не знаю, коли вас можна застати вдома?» – «Завжди». – «Коли накажете?»

– «Завтра, якщо хочете»

– «Чи дозволите мені принести вам ноти?»

– «Добре, я з задоволенням вам акомпануватиму». – «Заздалегідь цілую ручки...» Я трохи знітилась.

Я розповіла, що провалилася з тригонометрії – отримала «3».

– «Але це ж добре».

– «Ні, я звикла до вищих оцінок».

– «Значить, ви зовсім чудова дівчинка...»

– «Чарівна!» – засміялась я.

– «В цьому я з вами цілком згоден».

– «Ви сьогодні дуже люб’язні».

– «А хіба я коли-небудь бував нелюб’язний?»

– «Милий... траплялося... ну, про це не варто говорити» – примхливо підсумувала я.

Він розсміявся.

– «Чого ви у мене так скніли... нудьгували?»

– «Ні, я не нудьгував. Просто, у мене був дивний стан, коли я до вас завітав, мене відразу ж охопив дещо нервовий і неспокійний настрій.

Я навіть не знаю від чого... Я не відговорююсь, а кажу цілком щиро». Я промовчала. Я рада, що він іде зі мною на вечір. Ймовірно, буде, як завжди тепер ласкавий по-дружньому і розважатиме мене. А втім... за нього ніколи не можна поручитись. А завтра?

(Мария Вишневская, Дневник харьковской гимназистки, 20 августа 1917 – 27 апреля 1918, составитель Андрей Парамонов (Харьков: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2007), с. 100–101. Переклад з російської)

Ілюстрація: харківський Старий Пасаж і перехрестя Клочківської вулиці та Купецького (тепер Соборного) узвозу. Фото початку XX ст.
 

Comments

[paserbyp]

З моєї старої погляду цей зошит не дала мені нічого нового, тобто. нових любовних справ. А з моїм новим світоглядом, я цим задоволена. Я знову спокійна.



***

Я в тобі полюбила тугу,

Перший мрії обдурений стогін,

Блідих сутінків ласки та сни,

Казки довгих, безсонних ночей.

Я в тобі полюбила захід сонця,

Півтони витончених мук,

Поклики колишніх, химерних мрій,

Неможливих, упертих надій.

Я в тобі полюбила весь біль

Очікувань безплідного годинника

Гострий з… поцілунків та ласок,

Все спокійно болісне марення.



***



З тобою я хочу бути жорстоким та владним,

Змучити тебе ніжно-сумну,

Зробити тебе покірно-безвільною,

Щоб ти плакала, коли я сумую.

З тобою я хочу бути суворим і суворим,

Говорити з тобою про гріхи і Бога,

Шептати тобі про жахи пекла,

Щоб ти Його благала про прощення.

З тобою я хочу бути улесливим і м'яким

Коли ти станеш дівчинкою, що заблукала

Цілувати твої зблідлі руки

І втішати тебе сумно-тиху.



***



Ти різав мені душу всечасно,

Дивився, як вона металася,

У передсмертних муках молила

І посміхався улесливо і ясно.

Від тебе чекала співчуття.

Переді мною ти стояв байдужий

І говорили покірно безсоромно

Про тяжку частку співчуття.

Як завжди, звично-поштивий

Просив про ласку прощальну

Але став однаково-чужим

У натовпі невесело-шумний.