assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Олександра Міщенка (Олеся Волі) (1952), українського письменника та журналіста, у 1986 р. – провідника пасажирських поїздів:

Грузинські ревізори:

«Сір, сір єсть? Сулугуні ілі любітєльскій...». Актів, коли сиром обдаруєш, не пишуть, ще й за сир гроші дадуть.

Карагандинським і павлоградським ревізорам дай ковбасу суху.

Провідник її ще й підсушить у дорозі, тоді вона блищить пахнучи, аж слинка тече. Ревізори, як хорти, накидаються на ту ковбасу і також актів не пишуть, хоч ти який грішний будеш...

Кисловодських ревізорів київським фірмовим тортом ощаслив: можеш тоді спокійно їхати кавказькою дорогою: не покарають.

До речі, в Адлері в магазині «Океан» червону рибу теж в основному лише за київський торт дефіцитний візьмеш.

Прокурена, спита дівиця років двадцяти – двадцяти трьох. В третьому вагоні їде. Без маршруту. Шалава! На охорону їй треба виходити – вона ж вухом не веде. А працює з травня минулого року провідницею, і хлопці до неї гидливо ставляться. Лише один – з «шизою» – клинці підбиває.

Бальзак мав рацію: тих жінок, які опускаються, навіть люблять; зате опущених – ненавидять.

(Олесь Воля [Олександр Міщенко], Щоденник. Сорок років. 1969–2009 (Київ: Аконіт, 2011), с. 585–586)

Ілюстрація: посадка на приміський поїзд до моря в Калінінграді, можливо, кінець 1960-х – початок 1970-х рр.


assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Володимира Винниченка (1880–1951), українського письменника, громадського і політичного діяча, у 1924 р. – мешканця с. Рауен неподалік Берліна, який наприкінці січня відвідав Прагу:

В Празі, очевидно, думають, що я сюди переїду. Чекають від мене таких сил, яких я, боюсь, не маю. Сил, знання, витривалости, невтомности. Але ці сподівання перебільшені. Переді мною трудна задача: або відмовитись од усякої участи в громадсько-політичній акції, або виявити такі сили, яких нема, але на які чекають від мене. Сумно.

У Шаповала. Обговорення справи чесько-українського видавництва і «Соняшної машини». Настоювання на переїзді до Праги. В кафе засідання: Шаповал, Григоріїв, Ґалаґан, Сірий, брат Шаповала і я. Мій погляд на ситуацію в Росії. 4 можливості: 1) вибух зсередини знизу, 2) військова диктатура, 3) війна з Туреччиною, поразка і військова диктатура, 4) коаліція большевиків з соціялістичними партіями.

Питання про консолідацію з есдеками. Проекти створення з нашої групи і Закордонної групи УСД однієї організації.

Побачення з Олесем і Гасенком. Вияснення Гасенком історії свого арешту в Румунії. Немов би тільки невинні відомості давав Дідушкові, який був там за шпигуна. Скрутне матеріяльне становище Гасенка. Прохання допомоги: стипендії від чехів. Я обіцяв. Дав 100 корон, бо не мав чого їсти. Жахливий вигляд Олеся. Старе босяцьке пальто, яке ніколи не скидає, бо під ним ще гірше вбрання. Очі у спухлих зморшках. П’яний і амбітний.

(Володимир Винниченко, Щоденник, Т. 2, 1921–1925, редактор Григорій Костюк, упорядкування текстів Олександра Мотиля (Едмонтон; Нью-Йорк: Видання Канадського Інституту Українських Студій, 1983), с. 286–287)



 

Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 17th, 2025 01:29 pm
Powered by Dreamwidth Studios