assassins_cloak | Entries tagged with 1951

Зі щоденника Геннадія Петрова (1936–1996), українського журналіста, краєзнавця, у 1951 р. – мешканця Сум, учня середньої школи:

Сиджу голодний від початку і до кінця дня. Вже до того досидівся, що став кволий. В голові цілий день жар стоїть, ноги крутить, живіт болить. Весь час таке тягнеться. Голод, голод, голод... Це через папкину халатність до нас. На питання, що ми сидимо голодні, він відповідає: а що я зроблю, де я вам грошей візьму... Одна утіха – книжки. Мамка каже: залишайся тут на рік повчишся, а тоді поїдеш. Держава, щоб гроші на мене портила, – цього не буде. Поїду зразу в Київ, а не зостанусь. Жити так жити і приносити користь державі, а не здирати з неї гроші. Другі люди, чим старішають, тим більшу користь приносять державі, а папка – меншу. Це можна судити по зарплаті: в Глухові – 1000 крб., в Ромнах – 600, в Сумах в райвиконкомі – 700 і інструктором в Заготконторі – 450 крб. От як скочуються. От значить – не мати любимої справи. То тим працює, то тим, то цим, то сим... І їсти вже не дуже хочеться. А вчора в кіно мені дуже погано було. Живіт як заболів, як заклекотало в голові, і в вухах, і в голові зашуміло. Погано стало... І голодний, і роздягнений ходиш. Добре ще, що літо. Можна зелених яблук і аґрусу з’їсти... Їсти, їсти, їсти, а то день два і витягнусь з голоду.

(Петров Геннадій. Щоденники. Нариси. Статті, упорядники Людмила Покидченко та ін. (Київ: Фенікс, 2016), с. 14)