Зі щоденника Віктора Клемперера (1881–1960), німецького філолога, журналіста і письменника єврейського походження, у 1937 р. – мешканця Дрездена:
Уже добрячий тиждень нас мучать усі можливі симптоми грипу. Єва вкрай ослаблена і виснажена люмбаго, я маю найсерйозніший за багато років клопіт з нежитем, кашлем і, ймовірно, температурою; пару днів я був зовсім хворий і взагалі непрацездатний, сьогодні все ще почуваюся кепсько, але принаймні повертаюся до життя і дотепер, о п’ятій годині, читаю історію життя Фанні Левальд біля ліжка Єви. Великий поступ, тому що останні кілька днів я був настільки захриплим, що не міг читати вголос.
Ми регулярно проводили вечори, відвідуючи кіно. Найцікавішими речами були програми підтримки, Нюрнберзький партійний з’їзд і візит Муссоліні – різноманітні уривки зі всього цього, але насамперед промови Гітлера і Муссоліні на Майфельді. Жестикуляція і міміка Муссоліні, його ламана, ледь зрозуміла німецька були дуже кумедними. Видовищна постановка була неймовірною – але зрештою це та сама постановка знову і знову: воєнізовані маси, гусячий крок, воєнні ігри на підтримку миру і покладання вінків. У довшій перспективі ефект убивчий – за умови, якщо це нікого не мотивує. [...]
«Реку», найбільш респектабельний, найкращий товарний дім Дрездена, аріїзували минулого чи позаминулого року. Тепер вона рекламує свій «Ювілейний розпродаж: 25 років». Водночас на всіх входах намальовано оголошення: «Арійський магазин». [...]
Нічого й казати, що я зустрічаю свій день народження доволі скромним чином.
(Victor Klemperer, I Will Bear Witness. A Diary of the Nazi Years, 1933–1941, translated by Martin Chalmers (New York: The Modern Library, 1999), p. 238–239. Переклад з англійської)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
