![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Мар’яна Брандиса (1912–1998), польського письменника і перекладача, у 1977 р. – мешканця Варшави:
І що їм з того, що нас підслуховують. У них все одно нема стільки сил і грошей, щоби встановити апаратуру у всіх будинках, де їх ненавидять. Якби були дрібку розумніші й не такі лякливі, то слухали би нас, а не підслуховували. І Польщі, і соціалізму з певністю від цього було би краще.
Візит Казіка і Марисі. Обоє в хорошій формі. Казік стурбований відповідями депутатів на нашого листа. Особливо неприємною відповіддю знову вирізнився професор Ян Щепанський. Він відбувся твердженням, що «не довіряє людям, які міняють погляди». Казік на це: «Люди поділяються на тих, що міняють погляди, і тих, що міняють квартири». Бо власне професор Щепанський недавно переїхав до нового, великого помешкання.
Галіна повернулася з Лясок. Пожвавішала і чудово виглядає. Розповідає про різні поточні справи. Схоже, що в КОРі відбуваються якісь бродіння. Причиною цього головно затятий «хадек» [християнський демократ], старий адвокат Качоровський, якого нещодавно включили до комітету на прохання адвоката Сіли-Новіцького. Вони з Зємбіцьким об’єдналися і спільно обплутали благочестивого дідуся, ксьондза Зєю. Постійно хочуть писати якісь декларації, відмежовуючись від масонерії і «єврокомуністичної політики» Куроня. В розмовах з ними Куронь зриває собі голос. Хороша це тріщина для провокацій.
(Marian Brandys, Dziennik: 1976–1977 (Warszawa: Iskry, 1996), s. 117–118. Переклад з польської)
Ілюстрація: першотравнева демонстрація 1977 р. у Варшаві. Напис на транспаранті: «Збільшуємо поголів’я худоби». Фото Кріса Ніденталя.
