![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Івана Мороза (1922–2012), українського історика, філософа, у травні 1947 р. – старшого лейтенанта радянської армії, який перебував у Львові:
Буваю і в таборах, але більшість часу проводжу дома. Читаю, думаю, пишу. Прочитав Еміль Золя «Страница любви» (роман). Мединський «Марья» (повість), Аркадий Кулешов «Прапор бригади» (поема) і багато інших речей подрібніше.
За останній час оформився заочно на 2-й курс істфаку Львівського держуніверситету. Здаю сесію за другий курс. Серед інших предметів здав на «добре» синові Івана Франка Тарасові латинську мову. Здавали екзамен у нього дома (окремий будинок), перекладали Цицерона. Після того грали в волейбол у їхньому дворі з дочкою Зіновією.
Думаю їхати в військтабори 29 травня, щоб уже був наказ на демобілізацію (тепер нехай він мене почекає, я його довго чекав).
(Іван Мороз, Велика війна і армія очима пересічного лейтенанта: щоденник «Ваньки взводного», редактор Оксана Плаксіна (Дніпропетровськ; Севастополь: Вебер, 2012), с. 182)
Ілюстрація: військовики Червоної армії на тлі «совєтского Хмєльніцкого» – пам’ятника Яну Собєському у Львові, 1945 р. Іван Мороз стоїть ліворуч.
