![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зі щоденника Івана Мороза (1922–2012), українського історика, філософа, у жовтні 1941 р. – курсанта радянського військового училища:
Стояли в Армавірі учора цілий день. Уночі повантажились у вагони і стояли цілу ніч. Ранком поїхали. На роз’їзді Вольний стояли 4 години, що дуже нервує на голодний шлунок. Бо я вчора як поснідав, та й досі. Тепер стоїмо станціях – Каноково, Курганська, Нескучний, Богославськ. Під час стоянки на Богославській німець бомбив ешелон, який ішов з Богославської в протилежну нам сторону. Було видно чорний густий дим. Горіли, мабуть, цистерни.
Невинномиська. Станція велика. Аеродром біля станції. Тут ми стояли довго. Одержали котьолок сухарів на двох, грудочку цукру і 3 рибини на двох. Це за цілий день. Уночі рідко ставали. Їхали швидко.
(Іван Мороз, Велика війна і армія очима пересічного лейтенанта: щоденник «Ваньки взводного», редактор Оксана Плаксіна (Дніпропетровськ; Севастополь: Вебер, 2012), с. 16)
