![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Євгенії Гладунової-Борейко (1936), української освітньої діячки, у 1993 р. – мешканки Рівного, старшого референта Рівненського обласного товариства «Просвіта»:
У драмтеатрі відбувся вечір до 8 березня. На жаль, ми на його хід ніякого впливу не мали. В останні хвилини Ярослава Гірник оббігала держадміністрацію з проханням надати слово Союзу українок. Слово дали, але вечір в цілому пройшов у більшовицько-застійницькому дусі, хоча й виконали «Ще не вмерла Україна» та заспівали декілька українських пісень. Чого варті привітання Холявчука «від ветеранів» та «лист від армії» (адреса Шуляка). Ні слова про вільну Україну, тільки прославляння краси російських, білоруських та українських жінок. Знайома і неприємна пісня! Написала про це допис у газету «Волинь» – його так і не опублікували.
(Євгенія Гладунова-Борейко, Із глибин просвітянського серця. Денники рівненської «Просвіти» (Дрогобич: Коло, 2021), с. 57)
