assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Катерини Гажій (бл. 1880 – після 1948), мешканки Одеси, вчительки:

Скільки лихого довелось і доводиться переживати через свого чоловіка. Знову і знову і без кінця важкі сцени. Грубощі, лайка, ні краплі поваги, вже не кажу про вдячність за те, що все життя мучуся, працюю, як віл, поки не падаю. Зараз уже третій день у перерву між уроками, базаром, варінням обідів і т. п. перу. І не знаю, коли закінчу... А він тільки кричить. Шкодує шматка хліба... А я так не можу, поділюся завжди. Сьогодні і «дурепою» вже в сотий раз обізвав, і сказав «пані велика» з іронією і «по матінці» послав...

Так грубо, огидно. Та ще й Бориса бандитом обізвав... А можливо він мучиться десь, поранений, або навіть нема його вже, а він, як і раніше, ані слова лагідного про нього... А якщо випадково скаже, то це тільки вдавання. Мені все це боляче, я стільки переживаю, а йому нема діла до моєї душі... Чи я хвора – нема уваги. Так і живу сама з собою і мовчу. Слів нема, щоб допомогти цьому горю, а тому мовчу і тягну це нещасне життя.

(Екатерина Гажий, “«Жизнь в плену». Дневники 1941–1944 гг.”, Дім князя Гагаріна 8 (2017), с. 362–363. Переклад з російської)

Ілюстрація: Пам’ятник Арману де Рішельє в Одесі, 1942–1943 рр. Фото з цифрової бібліотеки Гамбурзького університету.

assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Катерини Гажій (бл. 1880 – після 1948), мешканки Одеси, вчительки:

Ось уже кілька днів, як поселили мені двох румунських офіцерів і двох денщиків. Офіцери тримають себе дуже бундючно. Щодня приносять звідкись масу всяких речей і все складають у мішки та портфелі. З денщиками живу дружньо. Хороші хлопці. Сьогодні варили на кухні собі, діставши шматочок м’яса, якийсь соус. Я лежала хвора. Один із денщиків Нестор поклав на тарілку єдиний шматочок м’яса в соусі й картоплі, приніс мені й Володі, потиснув нам руки і, не вміючи нічого сказати російською, тільки вимовив: «мамо і тато». Я зрозуміла, що він хотів сказати: що ми йому, як мати й батько, що він згадав своїх рідних... І я довго плакала від цих двох слів. Думки про Бориса важкі, невідомість мучить. А навколо ці гоніння на євреїв, розгром їхніх квартир... А я не вірила. Багато могла би написати...

(Екатерина Гажий, “«Жизнь в плену». Дневники 1941–1944 гг.”, Дім князя Гагаріна 8 (2017), с. 351. Переклад з російської)



Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 17th, 2025 05:45 am
Powered by Dreamwidth Studios