![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
assassins_cloakЗі щоденника Адріана Оржеховського (1876–1960), мешканця Одеси, у 1942 р. – співвласника бакалійної крамниці:
Ці два дні мин[улих] св[ят] я був зайнятий роботою щодо відкр[иття] нашої колективної крамниці, засклення вікон, чистка, мийка, а сьогодні попередня купівля продуктів для виготовлення кулінарії. Маємо на думці відкр[ити] числа 12–14. Нас двоє чоловіків і дві жінки, грошей взагалі нема, тільки в одного мала дещиця, не знаю, що з нашої затії вийде, звичайно, був би толк, але слід у справу вкласти марки. Товарів на ринку нема, доводиться шукати їх на руках. За останні кілька днів ціни на продукти зросли. Завтра знову на базар і взагалі багато клопотів, хоч би вони увінчались успіхом.
Дай то Боже успіху!
Погода геть чисто змінилася, вночі йшов дощ, та й сьогодні трохи, відлига, наче весною запахло. Це добре, дуже боюся холоду, та й у крамниці неможливо стояти під час морозів, а доведеться, т. як уся зима ще попереду. Майбутня робота добра тим, що відволіче похмурий настрій, увесь день зайнятий справою, а найголовніше, можливо ця справа дасть хоч невеликий шматочок хліба. В місті взагалі нема роботи, а працюючі не отримують платні, так усі тепер працюють задарма, а для таких старців, як я, роботи і задарма немає.
Особливо багато попрацювала вчора і сьогодні Тося: перемила всі прилавки, вікна і підлогу, це справа далеко не легка. Їй і не снилося, що в цій крамниці, в якій вона часто була покупчинею, що перетвориться на прибиральницю цієї крамниці. Так у житті часто бувають дивовижні чудеса. І чого лише людині в її довгому житті не доводиться відчувати, справді начудне і дивне життя кожного.
А час летить блискавично, минули свята, Новий рік, водохреща, а там диви і Стрітення, як каже нар[одне] прислів’я: зима з літом зустрічається. Скоріше би ці два страшні зимові місяці минули, а там весняне сонечко, а з ним хоч трохи, ануж більше радості й навіть надії буде.
(Адриан Оржеховский, “Записки 1941–1944 гг.”, Дім князя Гагаріна 4 (2007), с. 333–334. Переклад з російської)
Ілюстрація: стихійний ринок в Одесі, 1942 р.
Ці два дні мин[улих] св[ят] я був зайнятий роботою щодо відкр[иття] нашої колективної крамниці, засклення вікон, чистка, мийка, а сьогодні попередня купівля продуктів для виготовлення кулінарії. Маємо на думці відкр[ити] числа 12–14. Нас двоє чоловіків і дві жінки, грошей взагалі нема, тільки в одного мала дещиця, не знаю, що з нашої затії вийде, звичайно, був би толк, але слід у справу вкласти марки. Товарів на ринку нема, доводиться шукати їх на руках. За останні кілька днів ціни на продукти зросли. Завтра знову на базар і взагалі багато клопотів, хоч би вони увінчались успіхом.
Дай то Боже успіху!
Погода геть чисто змінилася, вночі йшов дощ, та й сьогодні трохи, відлига, наче весною запахло. Це добре, дуже боюся холоду, та й у крамниці неможливо стояти під час морозів, а доведеться, т. як уся зима ще попереду. Майбутня робота добра тим, що відволіче похмурий настрій, увесь день зайнятий справою, а найголовніше, можливо ця справа дасть хоч невеликий шматочок хліба. В місті взагалі нема роботи, а працюючі не отримують платні, так усі тепер працюють задарма, а для таких старців, як я, роботи і задарма немає.
Особливо багато попрацювала вчора і сьогодні Тося: перемила всі прилавки, вікна і підлогу, це справа далеко не легка. Їй і не снилося, що в цій крамниці, в якій вона часто була покупчинею, що перетвориться на прибиральницю цієї крамниці. Так у житті часто бувають дивовижні чудеса. І чого лише людині в її довгому житті не доводиться відчувати, справді начудне і дивне життя кожного.
А час летить блискавично, минули свята, Новий рік, водохреща, а там диви і Стрітення, як каже нар[одне] прислів’я: зима з літом зустрічається. Скоріше би ці два страшні зимові місяці минули, а там весняне сонечко, а з ним хоч трохи, ануж більше радості й навіть надії буде.
(Адриан Оржеховский, “Записки 1941–1944 гг.”, Дім князя Гагаріна 4 (2007), с. 333–334. Переклад з російської)
Ілюстрація: стихійний ринок в Одесі, 1942 р.
no subject
Date: 2025-01-09 10:42 pm (UTC)День за днем Оржеховський описує все, чому був свідком сам або почув від знайомих. 30 грудня він робить наступний запис: «Я хочу только несколько слов написать о том, что сейчас восемь часов вечера, ярко светит луна на небе и на улице видно как днём; о том, что улицы похожи на кладбищенские аллеи без единой души, что окна всех домов мрачны без единого намёка жизни за ними, ещё о том, что у нас 4 градуса тепла, и тоже у многих, что тысячи ложатся голодными и из-за отсутствия света лежат в своих постелях с открытыми глазами, уставив их в пространство, как я, вплоть до утра не смыкая их. И все же, какое это счастье лежать на своих собственных кроватях и всё же укрываться своим одеялом, если только из сердобольных людей не стащил его, или просто не отнял. Сколько же сейчас миллионов в холодной тюрьме ёжатся друг возле друга, чтобы хоть на миг согреться? Я думаю, сколько, только в нашей Одесской тюрьме, безвинных жертв страдает от голода и жестокой стужи…»