assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Адріана Оржеховського (1876–1960), мешканця Одеси, у 1942 р. – співвласника бакалійної крамниці:

Ці два дні мин[улих] св[ят] я був зайнятий роботою щодо відкр[иття] нашої колективної крамниці, засклення вікон, чистка, мийка, а сьогодні попередня купівля продуктів для виготовлення кулінарії. Маємо на думці відкр[ити] числа 12–14. Нас двоє чоловіків і дві жінки, грошей взагалі нема, тільки в одного мала дещиця, не знаю, що з нашої затії вийде, звичайно, був би толк, але слід у справу вкласти марки. Товарів на ринку нема, доводиться шукати їх на руках. За останні кілька днів ціни на продукти зросли. Завтра знову на базар і взагалі багато клопотів, хоч би вони увінчались успіхом.

Дай то Боже успіху!

Погода геть чисто змінилася, вночі йшов дощ, та й сьогодні трохи, відлига, наче весною запахло. Це добре, дуже боюся холоду, та й у крамниці неможливо стояти під час морозів, а доведеться, т. як уся зима ще попереду. Майбутня робота добра тим, що відволіче похмурий настрій, увесь день зайнятий справою, а найголовніше, можливо ця справа дасть хоч невеликий шматочок хліба. В місті взагалі нема роботи, а працюючі не отримують платні, так усі тепер працюють задарма, а для таких старців, як я, роботи і задарма немає.

Особливо багато попрацювала вчора і сьогодні Тося: перемила всі прилавки, вікна і підлогу, це справа далеко не легка. Їй і не снилося, що в цій крамниці, в якій вона часто була покупчинею, що перетвориться на прибиральницю цієї крамниці. Так у житті часто бувають дивовижні чудеса. І чого лише людині в її довгому житті не доводиться відчувати, справді начудне і дивне життя кожного.

А час летить блискавично, минули свята, Новий рік, водохреща, а там диви і Стрітення, як каже нар[одне] прислів’я: зима з літом зустрічається. Скоріше би ці два страшні зимові місяці минули, а там весняне сонечко, а з ним хоч трохи, ануж більше радості й навіть надії буде.


(Адриан Оржеховский, “Записки 1941–1944 гг.”, Дім князя Гагаріна 4 (2007), с. 333–334. Переклад з російської)

Ілюстрація: стихійний ринок в Одесі, 1942 р.



assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Адріана Оржеховського (1876–1960), мешканця Одеси, у серпні 1941 р. – фарбувальника фабрики сукна:

Зірвалася буря з проливним дощем і громом, і злилася з безперервним гуркотом гармат. Сьогоднішнє зведення повідомляє: особливо запеклі бої відбуваються на Одеському фронті. Вчора весь день, уночі майже не припиняється гул пострілів. Сьогодні особливо чутно, очевидно фронт наближається, так як вікна і стіни починають тремтіти.

Зараз рівно 4 г. дня. Дощ вщух. Дерева майже не рухаються, але зате грім гармат чути все явніше. Ми буквально напередодні страшних днів. Немає секунди перерви у гуркоті гармат. І в цей час трамваї йдуть, діти бавляться і регочуться у дворі, на вулиці перехожі, в магазинах одиночні покупці, так як усі вони зовсім порожні. Сьогодні отримали картки на хліб по 400 гр. і 500 – працюючим. Починається майже голодування, так як довозу жодного нема і навколо порожнеча. Страшні дні надходять. У газеті повідомляють, що наші у всій Бессарабії та Буковині все підірвали і знищили. Очікують, що у випадку нашого відступу і у нас підірвуть електростанцію, млин та ін. зав[оди], як це було в Бессарабії.

(Адриан Оржеховский, “Записки 1941–1944 гг.”, Дім князя Гагаріна 4 (2007), с. 246. Переклад з російської)

Ілюстрація: будівництво вуличних барикад в Одесі, на роді сучасних вулиць Степової та Заньковецької, кінець серпня 1941 р.


assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Адріана Оржеховського (1876–1960), мешканця Одеси, у березні 1944 р. – співвласника бакалійної крамниці:

Після тижневої перерви сьогодні відчинив крамницю. Публіка, звичайно, валила в пошуках продуктів, але у нас крім огірків, що залишилися по 20 м[арок] кіло, томату, та купленої мною на базарі ковбаси нічого не було. Пізніше принесли тістечок 80 шт. за ціною 5 м., які моментально розхапали. Торгували 1½ т[исячі] м., але що я куплю за них завтра, не зберу думки. О третій годині пішов у місто. Евакуація триває повним ходом. Усі центральні вулиці загачені вантажівками, возами, кіньми, коровами та ін. Обози тягнуться без кінця. Публіки взагалі не видно, тільки молоденькі етуалі, під руку з німцями, весело сміються і гуляють. Щаслива молодість. Буквально всі крамниці зачинені. Всюди порожньо і сумно. У храмах повно молільників. Деякі священники ризикують залишитися. Завтра виходить газета. Повинні бути карколомні новини.

(Адриан Оржеховский, “Записки 1941–1944 гг.”, Дім князя Гагаріна 4 (2007), с. 384. Переклад з російської)


Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 20th, 2025 01:08 am
Powered by Dreamwidth Studios