assassins_cloak | Епізод 25: Олександр Кошиць, 25 січня 1923 року

Зі щоденника Олександра Кошиця (1875–1944), українського композитора і диригента, у січні 1923 р. – керівника Українського національного хору, який виступав з гастролями в Мексиці:

Монтерей. Приїхали о 12-ій год. Обідали в якомусь готелі, потім автом їздили навкруги міста. Місцевість чудова, а особливо гори з гарними силюетами. Увечорі співали. Публіки було більше ніж місць в театрі. 3yстріли нас, як давніх знайомих. Такої публіки треба шукати. Яке прийняття вони нам зробили, не можна описати, це треба чути й бачити! Особливо по деяких піснях: це не був крик, це був рев, свист (в Америці свист – знак вищого признання) , гупання ногами, махання капелюхами й хустками... а ґальорка насвистує мелодії улюблених пісень. Після «Перхури» увесь театр став на ноги і ревів... Гімн же мексіканський не можна було співати, такий був галас. Такої публіки нам уже не бачити.

(Олександер Кошиць, З піснею через світ. Із щоденника О. Кошиця, Ч. III (Вінніпеґ: Накладом Осередку Української Культури й Освіти, 1974), с. 86)