![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
assassins_cloakЗі щоденника Ольги Долгун (Гринюк) (1914–1997), української вчительки та громадської діячки, у 1939 р. – мешканки Сокаля тепер Львівської області:
...У вчорашнім радіовим деннику рано подано вістку, що Німеччина з СССР згодилась між собою на пакт неаґресії і Ріббентроп виїхав літаком до Москви цей пакт підписати. Вістка ця, як бомба, заскочила всіх і всі держави. Англійці і французи переговорювали з СССР вже кілька місяців і не могли договоритись, а Німець одного дня підписав! Цим занапастився великий програм демократичних держав і Польща знайшлась в дуже поганій ситуації. Німець домагається Ґданська і робить плани на Поморе і Шленськ.
Передвоєнне зденервування збільшується з дня на день. В обігу гроша завважується сильно брак більону. Всі видають і міняють паперові гроші на дзвінку монету. Приспішено роблять запаси цукру, соли, нафти, палива і збіжжа. Закуповують масово полотна, матерії і інші найпотрібніші речі. Психоза ця перекидається на других.
Мене, одначе. це не жахає. Буде війна. Вона мусить бути, нам не думати інакше. Вона буде потрібувати жертв, мені мойого життя для Вітчизни не шкода. Коби лише ми здобули свободу, незалежність. а тут для нас думки невеселі. Чути голоси деяких громадян, що нас, мабуть, приділять до Совітів, як розберуть Польщу межи німців і СССР. Справді, це б виглядало на дуже некорисно. Але мені здається, що так не буде. Наш народ сам визначить собі шлях, і він буде диктувати.
Вчера вислала я Ромкови [майбутньому чоловікові авторки, на той час заарештованому] почтою черевики, килька пар скарпиток, хустки, штанцята, мило і ще кілька дрібничок. Це все, напевно, йому дуже потрібне.
У нас вдома купила Мамця вже на запас 10 кг солі і кілька кілограмів мила.
Радіо і часописи подали, що початок шкільного року 1939/40 пересунуло Міністерство освіти на кілька днів і устійнить окремим розпорядком. А мала я їхати до Львова на шкільні закупи, а при тому перевідати справу Ромка, але тепер здержалась, бо, може, місто зшитків, книжок будемо продавати річи першої потреби, як мило, свічки. Поїду на другий тиждень.
Ілюстрація: фото з архіву родини Гринюків, березень 1948 р. Ольга Долгун (Гринюк) в другому ряді посередині.
