Епізод 163: Георгій Вороний, 11 червня 1887 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Георгія Вороного (1868–1908), українського математика, у 1887 р. – студента Петербурзького університету:

Дресирування мого Мілорда просувається вперед. Він став значно слухнянішим і навіть якось благообразнішим. Я досягнув уже того, що за наказом він сідає і тримає рогатку в зубах. Чуття у нього верхнє і досить-таки хороше. Вчора біля дому він знайшов куріпку і після багатократних стійок урочисто її вигнав.

Поки що мій спосіб життя такий: лягаю рано, годині об 11, встаю о 8. Вчу Мілорда, читаю і прогулююсь до лісу. Я ніяк не можу нахвалитися латунними патронами Веніча: дивовижно зручні для перезарядження і водночас придають рушниці якусь різкість бою, принаймні мені поки що так здається.

Вчора був з братом в гостях у сусідів Равинських. Тільки ми трохи й пожвавішали, коли заговорили про шлюб. Мені всі вони твердили, що раніше 30 років не можна одружуватись, я ж доводив, що це несправедливо. Мій брат такої ж думки. Втім, це легко пояснюється тим, що він тепер по вуха закоханий. Головною нашою тезою, однак, було: не здобувши освіти, не можна й думати про одруження.

Сьогодні до нас приходив тутешній сільський учитель. Це дуже симпатична особа, але він якось усіх цурається. Розповідав усе про те, яке на нього враження справило вчення Толстого. Між іншими курйозами він розповідав і про таке: він з учнями зобов’язані під час читання Євангелія стояти на колінах і потім підходити цілувати його. Ну, ну!

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Георгій Вороний, Щоденник 1885–1890, підготовка тексту, передмова та примітки Мирослава Кратка (Київ: Інститут фундаментальних досліджень Української наукової асоціації, 1994), с. 41. Переклад з російської)