Епізод 140: Григір Тютюнник, 19 травня 1959 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Григора Тютюнника (1931–1980), українського письменника, перекладача, у 1959 р. – студента філологічного факультету Харківського університету:

Писав до четвертої години ранку і читав «Робінзона», виходячи з принципу, що найкращий відпочинок – зміна заняття.

Бачив ранній ранок. Він був блакитним і рум’янився зорею, дуже пахнула листва. Вийшов на вулицю, місяць був низько. Здавалося, він заплутався в телеграфних дротах і ніяк не може звільнитися.

Згадався чомусь дідусь Лаврентій.

Він ходить по хаті у вибіленій полотняній сорочці і в заношених валянках, збиваючи в пучки осоку, якою притрушена підлога. Це був вечір великодня. У дідуся хороший настрій, який схиляє його до бесіди. Говорить він повільно й виразно:

– От раніше були книги, так. Ти читав книжку «Коли сніг горів, а соломою гасили»? Ні? А чого ж тоді вас там вчать?

Я знаю: крім цієї книги дід нічого не читав, але любить кожного нею вбити.

(Григір Тютюнник, Бути письменником: щоденники, записники, листи, упорядкування Олексія Неживого (Київ: Ярославів Вал, 2011), с. 222. Переклад з російської)