Епізод 446: Алан Рікман, 21 березня 2000 року

Зі щоденника Алана Рікмана (1946–2016), англійського актора театру і кіно:

Початок о 10:00. І десь до 13:15.

Обідаю в класному тайському (мабуть) ресторані в готелі... О 14:50 – знову в дробарку. І після закінчення – знайомі відчуття.

Постійні намагання уникнути словесного сміття, не дратуватися через наліплені ярлики, казати, що думаєш, і таке інше – усе це завжди залишає мене розбитим і спустошеним. Мало не приниженим. Коли погоджуюся на це, завжди забуваю, якою буде розплата.

16:45. Виїзд у Гамбурзький аеропорт і приблизно о 18:00 – рейс у Лондон. «Люфтганза»... Пізніше, удома, перечитую старий щоденник. Відлуння 20-річної давнини. Аж страшно. Старий щоденник явно докіношний. Епохи до сесій інтерв’ю та до недавніх книжок. Набагато оголеніший. Залишається тільки сподіватися, що, гортаючи записники 90-х, я сам здатний буду згадати розшифровку туманних деталей і різкі думки, сховані поміж пригладжених рядків.

(Алан Рікман, Шалено, глибоко. Щоденники, за редакцією Алана Тейлора, переклали з англійської Олег Колесніков, Анна Пащенко (Київ: Наш Формат, 2023), с. 239)