Епізод 385: Борис Нечерда, 19 січня 1989 року

Зі щоденника Бориса Нечерди (1939–1998), українського поета, письменника, журналіста, у 1989 р. – мешканця Одеси:

Тепер, по всьому, можу признатися собі: вірменський землетрус, трагедія цього нещасного народу вибила з колії, боюся – надовго…

На цьому тлі будь-які, будь-чиї особисті негаразди втрачають смисл.

Увесь час мало писав. Писав погано. Писав не те. Мужність мислі не береться незвідки, тільки тому що вона (мужність) на цей час потрібна, навпаки – вона є логічним результатом попереднього життя. Всього.

Тим-то – ще нахлебчуся. Сам з собою.

А щодо запису до мого кондуїта, то за сорок з гаком деньочків нічого вартого на окреме згадування не сталося. Мов би і не жив.

(Борис Нечерда, “Щоденник. 1988–89 (фрагменти)”, Дім князя Гагаріна 8 (2017), с. 448–449)