Зі щоденника Івана Чендея (1922–2005), українського письменника, кіносценариста, у 1963 р. – мешканця Ужгорода:
Ой і зима ж бо! Такої в Ужгороді не пам’ятаю! 20–21 градусів холоду щоночі, вдень же – 15–5 гр. холодів... Холодна, зате красна!
***
До художнього салону зайшов секретар обкому Пінчук.
– Як життя? – спитав Ерделі, подавши йому руку.
– Ви мене питаєте, як я живу? Коли хочете знати, я вам скажу. Уявіть собі: сьогодні ранком я малюю. Скочив на вікно з двора мій пес і каже:
– Сервус, Бейла-бачі.
– Як ти мені смієш казати «сервус»? – питаю я пса.
– А так. Ти рано встав, і я рано встав. Ти малюєш, я гавкаю. І ти нічого не їв, і я нічого не їв!
Пінчук дав розпорядження, і відразу купили від Ерделі картину.
***
Йшла розмова про космополітизм. На зборах критикували й Ерделі (збори в облвиконкомі).
Прийшов додому Ерделі і каже Магді:
– Я космополіт. Чуєш, я космополіт. Ти не знаєш, що то значить?
– Йо, Бейла-бачі! Казали вам, що не треба малювати того Козьму Політа!
(Щоденники Івана Чендея, Кн. I, 1953–1973, упорядник Марія Чендей-Тріщак (Ужгород: РІК-У, 2021), с. 451)
Ілюстрація: Адальберт Ерделі з дружиною Магдалиною.
