Зі щоденника Артура Конана Дойла (1859–1930), англійського письменника, у 1880 р. – корабельного лікаря на китобійному судні «Гоуп»:
Нас із капітаном о шостій ранку розбудив помічник, застромивши свою голену макітру в каюту й проспівавши: «Риба, сер», – а тоді зник на сходах у каюту, немов засвітлювач ліхтарів. Коли ми вибралися на палубу, човни помічника й Пітера були вже там, де бачили рибу.
Вони ще раз мигцем побачили кита приблизно за милю на навітряному боці й кинулися до нього, але швидко втратили здобич із поля зору. Тим часом інший дуже гарний кит випірнув позаду дуже близько до корабля, і до нього спустили човни Галтона й Ренні. Чотири човни переслідували його кілька годин, а потім подув вітер і море захвилювалося так, що деякі човни набрали води. Нам довелося підняти їх на корабель і дати китові спокій. Цілий день дуже сильний шторм з північного заходу, сила вітру – 9 балів.
(Артур Конан Дойл, Небезпечна робота. Щоденник арктичних пригод: збірка, переклад з англійської Вікторії Зенгви (Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2018), с. 306–307)
