Епізод 442: Федір Шевченко, 17 березня 1972 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Федора Шевченка (1914–1995), українського історика, у березні 1972 р. – члена-кореспондента Академії наук УРСР, директора Інституту археології:

Сьогодні відбулися загальні збори по виборах. На 10:00 сходилися всі до Вел. конференц-залу. Я би не пішов, коли б не було вказівки президента влаштувати на 3-му поверсі виставку – арх[еологічних] досягн[ень]. На виставці я і пробув до 14:00. Після пішов до Інституту. По дорозі від Шлепакова дізнався, які результати і про те, що мій «суперник» пройшов значною більшістю голосів.

День був важкий в тому відношенні, що одні мені співчували, а другі висловлювали своє обурення тим, що сталося. Хто-хто іменинник, а мені дісталося.

В кінці дня зустрів Б. М. Бабія. Поздоровл[яв] його з виборами. Подякував і сказав, що і мої справи в наступний раз поправляться.

Коли повертався додому, то зустрів К. Г. Гуслистого. Був легко випивший. Не хотів з ним говорити, бо знав, що він брав активну участь у проведенні «операції» проти мене. Я відверто йому про це сказав, згадавши йому і минуле ставлення до мене. Він сказав, що на цей раз незважаючи на пропозицію брати участь «в гадості» він категорично відмовився, а все робилося без нього. Я сказав, що є сліди його діяльності в документі, поданому в ЦК. Правда, він не підписав цього документу.

Хочу погодитися з пропозицією, яку висловив В. В. Цвєтков, щоб спец. комісія розібрала заяву яку подала «компанія» за підписом І. Компанійця. Правда, що це мені буде коштувати нервів. Подумаю.

(“І знову німа роль за сценою”, у “Істину встановлює суд історії”: збірник на пошану Федора Павловича Шевченка, т. 1, Джерела (Київ: Державний комітет архівів України, 2004), с. 599–600)

Comments

[paserbyp]

Шевченко Федір Павлович – історик, археолог, член-кореспондент АН УРСР (1969), доктор історичних наук (1964), професор (1968).

Народився 24 серпня 1914 році в місті Дунаївці на Поділлі. Навчався у Московському історико-архівному інституті.

У 1940-1945 роках Федір Павлович перебував на науково-адміністративних посадах в державних архівних установах Чернівців та Краснодара.

З 1944 по 1950 рік працював завідувачем кафедри архівознавства і доцентом в Київському університеті, у 1957-1972 роках - головним редактором “Українського історичного журналу”. З 1968 року - директор Інституту археології АН УРСР.

Від 1972 року - старший науковий співробітник, завідувач сектору, головний науковий співробітник Інституту історії АН УРСР (згодом Інституту історії України АН УРСР, Інституту історії України НАН України).

Довідка Ф. Шевченка "Про деякі питання історії України", написана у 1951 році для "Вісника АН УРСР", була заборонена радянською цензурою. На початку 1970-х років зазнав утисків під час кампанії "боротьби проти буржуазного націоналізму". Про реальний масштаб Федора Шевченка, як українського інтелектуала радянської доби, можна судити по книзі, що вийшла друком вже після смерті автора, "Історичні студії : збірка вибраних праць і матеріалів" (До 100-річчя від дня народження). Це видання підготовлено Інститутом історії НАН України та Національною бібліотекою України ім. В. І. Вернадського.

Федір Павлович виховав плеяду вітчизняних істориків-медієвістів та джерелознавців. У доробку вченого понад 700 праць з історії середньовічної ранньомодерної України, а також Другої світової війни, архівознавства, історіографії та ін. У 1992 році став почесним громадянином рідного міста Дунаївці.

Помер Федір Шевченко 1 листопада 1995 року, похований у м. Києві на Байковому кладовищі.