assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Софії Русової (1856–1940), української письменниці, громадської і культурно-освітньої діячки, у 1932 р. – мешканки Праги:

Тягнуться якісь нудні неприємні дні – певної праці нема, листів від Юри нема. Люба ходила платити за квартиру і, як завше, управитель – українець наказав грубості, аж вона одмовилась від квартири. Роман їздив в Стромовку на німецьке ігрище і повернувся вже аж затемно, я дуже турбувалась.

Вранці урок у Полянської, потім педагогіч. бібліотека, де сам шеф указав мені аж 6 книжок за Гете як виховника. Забрала усе і готую виклад. Ввечері засідання ювілейне – 10 літ українській секції Ліги Міру і Свободи. Мене обрали головою, сказала вступне слово, Лоська дуже добре прочитала історію укр. секції, Дністрянська – за принципи національного питання, Харися пояснила майбутнє завдання. Було коло 20 присутніх – з них три мужч.: Дністрянський, Антончук, якийсь ще інженер. Накинули на мене скласти меморандум на конгрес Ліги в Греноблі. А де я візьму матеріали?

(Софія Русова, Мемуари. Щоденник, упорядник Володимир Сергійчук (Київ: Поліграфкнига, 2004), с. 386)


assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Олекси Воропая (1913–1989), українського етнографа і письменника, який у квітні 1944 р. перебував на Тернопільщині:

З самого досвітку чути кулеметні постріли, вибухи гарматних стрілен і гул моторів. Наші серця б’ються жвавіше, наближення фронту тішить нас. Коли б швидше...

Нас знову відвідав Олександер Т-ко. Сидів довго, понад три години. Це добродушний, веселий чоловік, стрілянина його також радує – він військовий, був ляйтенантом, каже, що після цієї стрілянини можна сподіватися змін... Дай, Боже...

Згадав, що коли ми йшли з Верхняківців до Худиївців, то в одному маленькому селі, чи може то на хуторі, нас закликав до хати молодий поляк. Розговорилися, і він сказав нам, що й сам лише третій тиждень, як прийшов додому аж з-під Одеси. Був там у полоні – втік, місцеве населення, українці, переховало його і допомогло добратися додому.

– Ні в одній хаті, – каже він, – мені не відмовили шматка хліба і всюди я міг переночувати.

Він дав нам пообідати і наповнив мою торбу харчами – добро за добро!.. Найбільше йому подобалося те, що ми «одесити»:

– О, та у вас там добрий народ – ні з ким не ворогує!

(Олекса Воропай, В дорозі на Захід. Щоденник утікача (Лондон: Українська Видавнича Спілка, 1970), с. 9)



Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 1112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 11th, 2025 07:05 am
Powered by Dreamwidth Studios