assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Івана Дзюби (1931–2022), українського літературознавця, громадського діяча, дисидента, у 1987 р. – мешканця Києва:

Роман Андріяшик. Телефонував пізно ввечері 19-го, хотів щось сказати про мою статтю в «Літ. Україні» – «Два крила і безкрилля», – але був дуже п’яний, язик йому заплітався, і я сказав, що краще побалакаємо завтра. Тепер знову зателефонував, похвалив статтю, а потім перейшов до своїх клопотів... Нарікання на жінок... на те, що не має хати, в якій міг би працювати в своїй кімнаті, «де стіни насичені моїми думками – здається, ось-ось упадуть на тебе», – а немає цього кутка... Є хата в селі, але більше місяця там не витримав: «Село скралося (злодійське стало)... Відчув: ще трохи поживу там і поповзу на цвинтар до могил (батька й матері)...». На мої «усовіщання» (з приводу «горілочки») – виправдовувався: «Я працюю... душа працює, навіть коли я (п’ю)... Коли є сумління, розуміння муки, то душа не гуляє ніколи...».

Пише роман про Федьковича. «Поки притулив Федьковича до Драгоманова...» Сам собою роман про Федьковича, мовляв, мало значить, але «через нього я вийшов на Драгоманова».

Про Гете: «Несходимо-вічні стежки...»

Про своє здоров’я: «Серце сіло».

(Іван Дзюба, “Спогади і роздуми на фінішній прямій”, у Рукопис. Український альманах спогадів, щоденників, листів, документів, світлин, під загальною редакцією Івана Дзюби, т. 1 (Київ: Криниця, 2004), с. 170)


assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Степана Пушика (1944–2018), українського письменника, літературознавця, громадсько-культурного діяча, у лютому 1989 р. – керівника літературної студії Івано-Франківського педагогічного інституту:

Аятолла Хомейні розіслав своїх агентів, щоб убили автора книжки «Сатанинські вірші» Салмана Рушді, якому 41 рік. За голову письменника старий фанатик дає 4 млн. доларів. На грані розриву дипломатичні стосунки. Письменник вибачився перед Іраном, що не хотів образити Коран і Магомета. Переховується. Якщо таке може натворити книжка, то в мусульманських республіках Радянського Союзу будь-коли може вибухнути щось значиміше, більше, страшніше. Афганська війна не завершилася. Вона не може закінчитися виводом військ. Генерал Громов буде проклятий афганцями. Він – генерал-лейтенант, його зустрічав син-восьмикласник у Термезі. А 39 хлопців загинули, повертаючись додому.

***

Учора дивився виступ Євтушенка по телебаченню. Добрий поет, але втрачає почуття міри. У його віці вже не пасує виступати на рівні Алли Пугачової. Цілувати в руки жінок не вміє.

 
***

Нашуміли ми! Так нашуміли, що Горбачов прилетів до Києва. Завтра чи післязавтра буде у Львові. Тоді полетить у Донецьк і повернеться знову до Києва. Народний Рух розцінюють як створення нової партії. Гадаю, що тепер Москва змушена буде піти на деякі уступки, особливо щодо статусу державності мови української.

***

Сьогодні ввечері, після виступу в педінституті, де я сильно крив сталіністів і брежнєвців, до мене причепився якийсь смердючий сталініст-енкаведист і почав провокувати бійку.

– Ах ты, мазепинец, о Шевченко говориш с телеэкрана! Гад ты!

І почав увечері серед міста ображати мене в присутності Грабовецького. Я ледве стримався, щоб не вліпити йому по морді. Грабовецький потягнув мене: «Не смій! То – провокація!» [...]

(Степан Пушик, З останніх десятиліть: щоденники Степана Пушика, Т. 1, 1988–1992 рр., за редакцією Ольги Слоньовської, упорядник Ганна Пушик (Івано-Франківськ: Місто НВ, 2021), с. 193–194)


Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 1112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 11th, 2025 11:35 am
Powered by Dreamwidth Studios