Зі щоденника Єнджея Морачевського (1870–1944), польського політика, колишнього прем'єр-міністра та міністра громадських робіт, у 1940 р. – мешканця Сулеювка тепер Мазовецького воєводства:
Зранку обговорили зі Зьолковським подальшу роботу. Над ремонтом 6 пічок (2 кухонних) він працював без перепочинку 6 днів разом із сином, заправив тільки за роботу 370 зл, а за ремонт, чищення, миття, побілку південного фасаду будинку 70 м2 разом зі забиванням 20 гаків, що підтримують дерев’яні ґрати для виноградної лози і ремонтом бетонного умивальника разом із водостічною трубою – вірогідно 4 робочих дні – заправив 250 зл. Зійшлися на 550 зл за обидві роботи. В перший момент мені це здалося жахливо великою сумою, але перерахувавши на долари (84 зл за паперовий долар, умовлена сума становить 6 доларів 60 цт або 36,30 довоєнних зл). Було би це по 6 доларів за день роботи першорядного майстра, пічника і муляра з помічником. Або скоріше замало, ніж забагато. Розрахунок не зовсім точний, тому що купівельна спроможність довоєнного злотого вища, ніж це випливає зі співвідношення до долара. Враховуючи 5-кратне зменшення купівельної спроможності наших грошей, нинішні 550 зл дорівнюють 110 довоєнним зл, що становить 11 зл за день роботи, тож мабуть, не задорого і не замало. Після Зьолковського були пані: Смолічова, Пшиборовська.
Звістки з Заходу недобрі. Тішу себе спогадами, що у світовій війні Німеччина всюди досягала успіхів. У війні з Росією, Румунією, Югославією [правильно – Сербією], а навіть зі Францією та Англією. Раз спочатку їй не пощастило над Марною, вдруге в середині війни під Верденом. На морі вона завжди була слабшою від англійського флоту, хоча її війну підводних човнів не можна назвати невдалою. А однак війну програла. Побили її на фініші масово застосовані англійські й французькі танки. Її дух зламала англійська блокада, спричинивши 4 роки голоду і нестатку. Щоби побити Німеччину, потрібен час, багато часу. І знову – як у світовій війні, переможе той, у кого нерви витриваліші за супротивника.
