Зі щоденника Михайла Грушевського (1866–1934), українського історика і політичного діяча, у 1891 р. – професорського стипендіата Київського університету:
Учора з Дашк[евичами] ходили в Лавру; вернувшися – робив; до вечерні не пішов – ще попереду думав, що це краще одкинути, що тут більше форми як доброго; одначе, не пішовши, почував себе ніяково – зараз заходили усякі думки – меж ними така, що у горі пішов би й з радощів – а тепер залінувався, але я все таки не одстаю од попереднеї думки. Рабський дух страшенно в мені панує й мені дуже хочецця жити просто, й просто дивитися життю у вічи, не заглядаючи до свого календара. Вчора ввечері був Леонід [Добровольський], позавчора – Дашкевичи ввечері (вкупі ходили до церкви), а я в їх [був] вранці, а провівши їх, ще був (на закликання) до О[лександра] Як[овича] [Кониського] – тільки проседів не уступаючись в розмову, поспитав Грицька за єго справи. Йдучи звіти, потрапив на пожар і втік, щоб не з'явилася думка в огонь лізти. В п'ятн[ицю] відносив книжку О. Як., отак бігаю, чи гостей приймаю – се мині надає суму, думав, – що хоч влітку сего не буде!... Сегодня, як виїхали наші – тиждень – се мині трохи стало сором, що я не записую про них, але згаду[ю] я часто. І вчора рабський страх зараз на цю сторону почав мене бити.
(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)
Ілюстрація: краєвид Києва з боку Дніпра, 1890–1900-ті роки. Друкарня Стефана Кульженка.
