![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Бориса Руднєва (1879–1944), українського музейного діяча, інженера, художника, у 1943 р. – директора Лебединського державного художнього музею:
Ідучи додому з Музею, зайшов до німецького ресторану. Там мені повідомив Ф. М. сумні відомості: виявляється, що наш М. анітрохи не кращий за попереднього. Ті ж грабунки продуктів та інше. Наприклад, було виписано 15 м матерії для спецівок персоналу ресторану по 320 руб. за метр, і всі ці 15 м було віддано одній громадянці, яку він (за словами Ф. М.) наблизив до себе. Потім ще на днях була якась махінація з самогоном, який возили до Харкова (60 літрів). Від усього цього можна впасти у відчай. Невже правий Розенберг, який даючи оцінку росіянам, сказав, що його вражає «дивовижна нечесність цього народу». Що ж! Наше молоде покоління – продукт виховання останніх двадцяти років. Я був би радий, якби я помилявся!
(Борис Руднев, Дневник оккупации г. Лебедин Сумской области (Харьков: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2011), с. 24. Переклад з російської)
