assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Бориса Руднєва (1879–1944), українського музейного діяча, інженера, художника, у 1943 р. – директора Лебединського державного художнього музею:

Ідучи додому з Музею, зайшов до німецького ресторану. Там мені повідомив Ф. М. сумні відомості: виявляється, що наш М. анітрохи не кращий за попереднього. Ті ж грабунки продуктів та інше. Наприклад, було виписано 15 м матерії для спецівок персоналу ресторану по 320 руб. за метр, і всі ці 15 м було віддано одній громадянці, яку він (за словами Ф. М.) наблизив до себе. Потім ще на днях була якась махінація з самогоном, який возили до Харкова (60 літрів). Від усього цього можна впасти у відчай. Невже правий Розенберг, який даючи оцінку росіянам, сказав, що його вражає «дивовижна нечесність цього народу». Що ж! Наше молоде покоління – продукт виховання останніх двадцяти років. Я був би радий, якби я помилявся!

(Борис Руднев, Дневник оккупации г. Лебедин Сумской области (Харьков: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2011), с. 24. Переклад з російської)


assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Мирона Кордуби (1876–1947), українського історика, у 1925 р. – викладача Академічної гімназії у Львові та професора Таємного українського університету:

Засідання Управи Спілки «Діла» в справі заанґажування нового начального редактора. Я висказався за д-ра Лисяка, вважаючи д-ра Барана за невідповідного на се становисько. Говикович промовляв за Барана проти Лисяка. Дм. Левицький радив в першу чергу просити д-ра Охримовича, а коли б сей відказався, – Лисяка. Охримович, який саме надійшов, рішучо відмовився та заразом висказався проти Барана, за котрого знов дуже рішучо промовив д-р Бачинський. Голосуванням поручено більшістю голосів дирекції вести в першу чергу переговори з Лисяком, щойно опісля – з Бараном. На тлі сеї ухвали прийшло до перепалки між Куровцем і Бачинським.

З засідання я пішов до «Народної Гостинниці», куди запросили мене члени Союзу українок на комерс в честь своїх гостей – ірландки п-ні Гоймштед і норвежця Ланґе. Товариство зібралося доволі велике (к. 30 осіб), але ситуація була клопітлива. Показалося, що се місіонарі-пацифісти, що приїхали ширити ідеї християнської любові ворогів, миру і непротивлення злу. Говорили доволі плавко по-німецьки. Вітала трохи кепською німецькою промовою п-ні Лисякова, відтак відповідав п. Ланґе, викладаючи свої ідеї, в кінці вихопилася п-ні Баранова з вивченою, мов шкільна лекція, французькою промовою, хоч чужинці зовсім не зраджували, що володіють сею мовою.

Мене посадили коло ірландки, і я мав вдячне поле для проводження паралель між її народом і нашим; але надармо, бо вона осуджувала й ірландську боротьбу, і повстання, ставлячи як генеральний лік на все терпіння і мир. Я сказав їй під кінець розмови, що [вона] попала зі своєю пропагандою посту між голодуючих.

(Мирон Кордуба, Щоденник 1918–1925, упорядники Оля Гнатюк, Мирослав Чех (Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2021), с. 607)


Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 7th, 2025 08:07 am
Powered by Dreamwidth Studios