assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Нестора Білоуса (1889–1972), українського селянина, у 1933 р. – мешканця села Леб’яже тепер Чугуївського району Харківської області:

Великдень. Я був на роботі в артілі, скородили, а на селі людей і не видати, раніше було веселилися люди, гойдалки, гармоні, ігри всілякі, а сьогодні скрізь смуток і голод. Розговлялися пісним борщем, трохи смаженої картоплі і молочна каша, дала молока кума Манька. Калихоч Пилип забрав у яру м’ясо дохлої коняки, перелите карболкою, і поніс додому.

(“Щоденник селянина Нестора Білоуса”, у «Репресовані» щоденники. Голодомор 1932–1933 років в Україні, упорядкування, вступна стаття, загальна редакція Ярослава Файзуліна (Київ: Фенікс, 2018), с. 183. Переклад з російської)

Ілюстрація: жінка з дитиною на вулиці Харкова. Фото Александра Вінерберґера, 1933 р.


assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Ядвіґи Дабулевич-Рутковської (1924 – після 2000?), польської дослідниці-хіміка, письменниці, у 1940 р. – мешканки Львова:

О, як же порідшав наш клас після суботньої екстермінаційної акції! Його без перебільшення здесяткували. З приблизно 40 учениць вибуло 6. Вивезли Ізу Чопкевич, ошатну, старшу від нас на рік доньку поліцейського з Кривчиць, чотирьох доньок старших офіцерів польської армії: Марисю Кєлб, вічно усміхнену балакунку з округлим личком; Ясю Клюґер, блідолицю дівчину, яка трималася радше на відстані; Лільку Пельчар, маленьку брюнеточку з характерною ямкою на підборідді, і Крисю Свірську, пречудову чорноволосу, чорнооку кокетку; а поза тим Вандзю Вільк.

Цій останній, сумній, мовчазній, гарній дівчині я би хотіла присвятити більше місця, тому що вона стала для мене уособленням польської долі, прежахливої долі. Вона приїхала з усією родиною до Польщі з Радянського Союзу за кілька років до війни. Не розповідала нам, яким дивом вони змогли вирватися з того щільно зачиненого кола пекла, але завжди підкреслювала, що «впіймали Господа за ноги». Її батьки мали маєток в Україні, який під час революції, звісно, відібрали, але вони якимось дивом урятувалися. Поселилися в Києві, де батько Вандзі заробляв кравецтвом. Відразу після вступу Червоної Армії до Львова його заарештували, і будь-який слух по ньому пропав. А зараз пішла слідом за ним і решта родини.

(Jadwiga Dabulewicz-Rutkowska, Poezja, proza i dramat. Pamiętnik nastolatki, Lwów 1939–1941 (Wrocław: W Kolorach Tęczy, 1998), s. 76. Переклад з польської)

Ілюстрація: Ядвіґа Дабулевич з братом Збишеком, 1935 р.



Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2025 05:24 pm
Powered by Dreamwidth Studios