![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Михайла Зубрицького (1856–1919), українського греко-католицького священника, етнографа, громадського діяча, який у лютому 1915 р. перебував на засланні у Словенії:
Їздив Захар Ґлембоцький до Любляни по перепустку до Ґрацу. Наші всі збігці мали іти до Ґмінду в Дол. Австрії. Там мали побудовати 120 бараків, кождий 40 м довгий, 10 широкий. Мала бути церков, школа, суд, кіно, дві дороги. Обчислено на 30 000 людий. Хто лиш міг, старав ся деінде відїхати. Ґлембоцькому не хотіли дати [перепустки], та він сказав, що він Поляк і зараз дістав. Другого дня були в старостві Марія Балківна і Катерина Лавецька, учителька. Вони просили о перепустку, однак, комісар заявив, що мусять письменно просити, і як їм позволять, можуть відїхати. Вони замітили, що Ґлембоцький дістав зараз без вношеня поданя. На те сказав комісарь, що він Поляк.
(Михайло Зубрицький, “Словенський щоденник”, у Зібрані твори і матеріали, Т. 2, Матеріали до біографії, редакційна колегія Франк Сисин та ін. (Львів: Літопис, 2016), с. 146)
