![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зі щоденника Злати Філіпович (1980), боснійсько-ірландської письменниці та продюсерки документального кіно, у 1992 р. – мешканки Сараєва:
Дорога Міммі,
Мамуся і тітка Іванка (з її роботи) отримали гранти для праці за фахом у Нідерландах. Вони мають гарантійні листи, і є навіть один для мене. Але мама не може вирішити. Якщо вона прийме запрошення, вона залишить удома тата, своїх батьків, свого брата. Я думаю, це важко приймати таке рішення. В одну хвилину я думаю – ні, я проти цього. Але потім згадую війну, зиму, голод, моє вкрадене дитинство, і я готова вирушати. Потім думаю про тата, бабусю і дідуся, і не хочу їхати. Важко знати, що робити. Я справді нервую, Міммі, я не можу більше писати.
Твоя Злата.
(Zlata Filipović, Zlata’s Diary. A Child’s Life in Sarajevo, translated with notes by Christina Pribichevich-Zorić (London: Puffin Books, 1995), p. 90. Переклад з англійської)
Ілюстрація: виїзд біженців з обложеного Сараєва, листопад 1992 р.
