assassins_cloak | Епізод 213: Євген Чикаленко, 31 липня 1913 року

Зі щоденника Євгена Чикаленка (1861–1929), українського громадського діяча, землевласника, у 1913 р. – мешканця Києва, видавця газети «Рада»:

Вчора я вернувся з Кисловодська, пробувши там цілий місяць.

Почував себе там добре – купався в нарзані, пив єсентуцьку воду. Мало не щодня ходив з П. К. Саксаганським на Сині гори і за весь місяць ні разу не пив соди, тоді як раніше щодня випивав її по 2–5 ложечок.

До речі, про Саксаганського.

Він такий був сердитий на «Раду» за погані рецензії на трупи, в яких він гастролював, що в Києві не хотів до мене заходити і бачитись зо мною. В перший день в Кисловодську він теж обминав мене, а потім роздумавсь і якось підсів до мене на лавочку.

Таким робом у нас знов установились приятельські відносини, але про «Раду» і про трупи, особливо про Садовського, ніяких розмов у нас не було. На прощання він виявив бажання приїхати знов у Перешори на полювання куріпок та перепелиць і я його запросив.

Бачився я щодня в Кисловодську з Гасенком, талановитим хлопцем, що служить там у банку. Торік, бачачи його незвичайні здібності до філології, я напосідався, щоб він держав іспити на атестат зрілости (матуру) і вступив в університет. Він охоче вхопився за цю думку, але захворів на запалення легенів, схопив плеврит, раз – сухий, потім – гнійний, перетерпів операцію і нарешті почав погано кашляти, а тепер ходить щодня в лікарню дихати креозотом. Шкода, коли пропаде, бо він надзвичайно талановитий хлопець і гарячий патріот.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Євген Чикаленко, Щоденник (1907–1917) (Київ: Темпора, 2011), с. 287–288)

Ілюстрація: Євген Чикаленко і Панас Саксаганський.