![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
assassins_cloakЗі щоденника Віллі Кона (1888–1941), німецького історика та педагога єврейського походження, у травні 1933 р. – мешканця Бреслау (Вроцлава), викладача гімназії:
Сьогодні треба було заповнити анкету для з’ясування свого арійського чи неарійського походження. В цьому другому випадку слід було подати, воював на фронті чи ні. На одному з аркушів я додав перелік усіх битв, у яких брав участь, і віддав це Ґроссе для завірення. Слід також було вказати, до якої партії я належу. Ґроссе спитав мене, чи я ще належу до партії [Соціал-демократичної партії Німеччини]. Я йому відповів, що так. Він на те: «Знаєте що, дорогий колего, ви мені імпонуєте. Я знаю людей, які двічі зламали собі хребет: вперше 1918 року, а вдруге зараз». Я на це відповів: «У своєму житті я завжди йшов прямим шляхом і висловлювався за конкретні ідеали. Хто з нас мав рацію, вже розсудить історія».
Власне сьогодні отримав поштою дуже почесну пропозицію наукової роботи з Катанії. Обидві ці справи взагалі не пасують одна до одної. Попри це, я глибоко переконаний, що одного дня страшні кривди, заподіяні нам, німецьким євреям, буде виправлено. Але наше життя триває далі. Потрібно безперервно повторювати собі про необхідність бути сильним.
