![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зі щоденника Адріана Оржеховського (1876–1960), мешканця Одеси, у березні 1944 р. – співвласника бакалійної крамниці:
Після тижневої перерви сьогодні відчинив крамницю. Публіка, звичайно, валила в пошуках продуктів, але у нас крім огірків, що залишилися по 20 м[арок] кіло, томату, та купленої мною на базарі ковбаси нічого не було. Пізніше принесли тістечок 80 шт. за ціною 5 м., які моментально розхапали. Торгували 1½ т[исячі] м., але що я куплю за них завтра, не зберу думки. О третій годині пішов у місто. Евакуація триває повним ходом. Усі центральні вулиці загачені вантажівками, возами, кіньми, коровами та ін. Обози тягнуться без кінця. Публіки взагалі не видно, тільки молоденькі етуалі, під руку з німцями, весело сміються і гуляють. Щаслива молодість. Буквально всі крамниці зачинені. Всюди порожньо і сумно. У храмах повно молільників. Деякі священники ризикують залишитися. Завтра виходить газета. Повинні бути карколомні новини.
(Адриан Оржеховский, “Записки 1941–1944 гг.”, Дім князя Гагаріна 4 (2007), с. 384. Переклад з російської)
(Адриан Оржеховский, “Записки 1941–1944 гг.”, Дім князя Гагаріна 4 (2007), с. 384. Переклад з російської)
