assassins_cloak | Епізод 798: Юрій Лисянський, 8 березня 1795 року

Зі щоденника Юрія Лисянського (1773–1837), військового моряка, географа, океанографа українського походження на російській та британській службі, у 1795 р. – волонтера британського флоту:

Увійшли в Тропік Рака. У таких випадках, подібно до проходження екватора, виконується вельми веселий обряд, який полягає в голінні бороди й обливанні тих, хто не був ще так далеко в морі, а більше, я думаю, вигаданий задля пиятики, то й ми не могли уникнути оного. Найстаріший матроз на фрегаті був вибраний представляти Нептуна. Також декілька інших – грати роль його війська та складати почет. Вони усі одягнулися вельми дивно і, перемастивши собі обличчя й руки, зібралися на баці, передній частині корабля, у призначений час. Коли ми вважали, що перебуваємо точно в 23°30´ широти, тоді уся команда зійшлася на палубі, і Нептун в рупор закричав: «Який корабель»? На це вахтовий лейтенант відповів: «Люазо». Перший потім вимагав прислати за собою шлюпку, вдаючи, що перебуває на відстані від корабля. Отримавши ж відповідь від лейтенанта: «Сей момент!», рушив з усією своєю партією на навмисно приготованому люці, який тягнули вісім розмальованих і майже голих матрозів. Приїхавши на шканці, цей «бог моря» виявляв своє задоволення тим, що побачив такий гарний корабель у своїх володіннях і запитував у капітана: чи «багато на ньому людей, які ще не переходили лінії тропіка»? Після чого, отримавши список від вахтового лейтенанта, він спустився на палубу. У той самий час відра, що були приготовані на шканцях і наповнені водою, літали з одного боку на інший, і офіцери усі, починаючи з капітана, обливали один одного доти, поки жодної нитки сухої ні на кому не залишилося. Нептун же, після прибуття свого на палубу, велів поставити діжку з водою і, саджаючи кожного новачка на край оної, наказував голити. Це, однак, закінчувалося тим, що поголеного бідолаху (чи ліпше сказати, обдряпаного, бо замість бритви в цьому випадку вживають старий залізний обруч), перекидали в діжу й купали там, допоки тому не вдавалося втікти або не обіцяв склянку грогу. Увесь той час кожного на кораблі обливали водою, поки Нептун не виїхав повторно на шканці. Тоді він запитував у офіцерів атестат про їх проходження тропіків, що означало по пляшці рому з кожного. Його вимогу було виконано, і, награбувавшись, «морський бог» поїхав. Вищезазначена комедія закінчилася тим, що корабель був увесь перемочений, а половина команди перемарана в багнюку, яку використовували замість мила при голінні. Інші ж перепилися так, що, якщо б здійнявся шквал, то нікому б було впоратися з вітрилами.

(Юрій Лисянський, Щоденник служби на британському флоті, 1793–1800, переклав з російської Олександр Морозов. Подорож навколо світу на шлюпі «Нева», 1803–1806, переклав з англійської Олександр Морозов (Київ: Гурович В. Г., 2024), с. 68–70)

Ілюстрація: свято Нептуна на кораблі. Малюнок XIX ст.