![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
assassins_cloakЗі щоденника Франца Ксавера Моцарта (1791–1844), австрійського піаніста і композитора, який наприкінці лютого 1820 р. перебував у Дрездені:
От я і поміняв милий Ляйпциґ на Дрезден, який, кажуть, дуже приємне місто, а для мене просто гарне. Учора ввечері я від’їхав (з Ляйпциґа) диліжансом. До карети мене відпровадило чимало приятелів, а вже сівши, із задоволенням виявив, що і мої супутники подорожі мені не зовсім чужі. Значний відрізок дороги зі мною їхав декламатор, решта подорожніх були купці, які теж уже мене знали. Шкода, що мені не довелося їхати через цю місцевість кількома тижнями пізніше, бо ж краєвиди навколо Майсена несказанно красиві. Розташування Дрездена також дуже гарне, то, мабуть, єдине місто, яке можна було б у цьому плані порівняти з Віднем. Прибув я сьогодні вранці о 9-й, висадили мене біля курного будинку, де, на жаль, не виявилося для мене вільної кімнати. Через кілька годин кімната все ж знайшлася, я переодягнувся, пообідав, тоді поспав до 4-ї години (їхали ж бо цілу ніч) і пішов оглянути місто. На 6-ту пішов до театру на «Гамлета». Мені сподобався добродій Юліус у ролі Гамлета, однак решта трупи нічого особливого собою не представляла. Приміщення театру невелике, погано освітлене, брудне, декорації також незугарні, словом – повна протилежність Берлінові, та навіть і Ляйпциґу.
Після театру я ще повечеряв, а перед 10-ю ввечері вже був у себе, маю намір набратися в благотворному сенсі сил на завтрашній день. Вранці іти до Бассенґе не мав сил, а після вечері було надто пізно, тож стримаю до завтра своє невгамовне бажання отримати листи.
Ілюстрація: Каспар Давид Фрідріх, «Міст Августа у Дрездені», 1820-ті рр.
