Зі щоденника Нестора Білоуса (1889–1972), українського селянина, у 1933 р. – мешканця села Леб’яже тепер Чугуївського району Харківської області:
Великдень. Я був на роботі в артілі, скородили, а на селі людей і не видати, раніше було веселилися люди, гойдалки, гармоні, ігри всілякі, а сьогодні скрізь смуток і голод. Розговлялися пісним борщем, трохи смаженої картоплі і молочна каша, дала молока кума Манька. Калихоч Пилип забрав у яру м’ясо дохлої коняки, перелите карболкою, і поніс додому.
(“Щоденник селянина Нестора Білоуса”, у «Репресовані» щоденники. Голодомор 1932–1933 років в Україні, упорядкування, вступна стаття, загальна редакція Ярослава Файзуліна (Київ: Фенікс, 2018), с. 183. Переклад з російської)
Ілюстрація: жінка з дитиною на вулиці Харкова. Фото Александра Вінерберґера, 1933 р.
